10.4. Облік факторингових операцій

Факторинг — кредитна операція, за якою банк купує у клієнта право на стягнення його дебіторської заборгованості. Ідеться про придбання платіжних документів за продану продукцію або надані послуги (за фактом, що вже відбувся або буде проведеним) за узгодженою ціною.

У факторинговій операції здебільшого беруть участь три сторони:

дебітор — покупець товарів чи послуг клієнта;

клієнт, котрий продає банку свою дебіторську заборгованість;

банк, який купує дебіторську заборгованість клієнта і надає додаткові послуги за цією факторинговою операцією.

Факторинг оформляється спеціальною угодою між банком та клієнтом. Розрізняють конвенційний та конфіденційний факторинг. Конвенційний факторинг характерний тим, що дебітор повідомляється про придбання банком його фінансових зобов’я­зань. Відповідні платежі дебітор спрямовує безпосередньо до банку. За конфіденційного факторингу дебітору не повідомляється про придбання банком його зобов’язань. Тому відповідні платежі дебітор звичайно спрямовує безпосередньо на поточний рахунок клієнта. При цьому клієнт здійснює розрахунки з банком самостійно.

Факторингова угода може укладатися з умовою попередньої оплати або оплати дебіторської заборгованості на визначену дату.

1. При оплаті дебіторської заборгованості на визначену дату банк сплачує клієнту всю суму, зазначену у факторинговій угоді, на дату розрахунків. Дата розрахунків — це дата оплати дебіторської заборгованості дебітором, до якої додається узгоджена з клієнтом кількість додаткових днів.

2. Факторингова угода з умовою попередньої оплати подібна до угоди про оплату на визначену дату, з тієї різницею, що банк попередньо (до дати розрахунків) сплачує клієнту аванс щодо купленої дебіторської заборгованості.

При укладенні факторингової угоди клієнт передає банку розрахункові або платіжні документи на продані ним дебітору товари або надані послуги. Банк обліковує ці документи за відповідними рахунками позабалансом:

Д-т 9800 Розрахункові документи за факторинговими операціями

К-т 9910 Контррахунок.

Куплена дебіторська заборгованість являє собою зобов’язання банку щодо оплати ним дебіторської заборгованості клієнта. Тому на дату укладення факторингової угоди відповідні зобов’я­зання обліковуються за номінальною вартістю позабалансом як зобов’язання з кредитування, які надані клієнту. Це супроводжується таким бухгалтерським проведенням:

Д-т 9100 Зобов’язання з кредитування, які надані клієнтам

К-т 9900 Контррахунок.

Звичайно, при проведенні факторингової операції банк надає клієнту аванс щодо купленої дебіторської заборгованості. Авансовий платіж здійснюється банком у вигляді фіксованого процента або частини дебіторської заборгованості. На дату, коли кошти перераховуються на рахунок клієнта, здійснюється бухгалтерське проведення:

Д-т 2030 Рахунки суб’єктів господарської діяльності за факто- ринговими операціями

К-т Поточний рахунок клієнта, кореспондентський рахунок.

Одночасно аванс відображається відповідним проведенням позабалансом як зменшення зобов’язань банку перед клієнтом:

Д-т 9900 Контррахунок

К-т 9100 Зобов’язання з кредитування, які надані клієнтам.

Платежі, які одержані банком від дебітора в рахунок оплати дебіторської заборгованості, відображаються як зменшення залишку несплаченої дебіторської заборгованості:

Д-т 2600, 1200 (Поточний рахунок дебітора, кореспондентський рахунок у НБУ)

К-т 2030 Рахунки суб’єктів господарської діяльності за факторинговими операціями.

Платежі, які одержані від дебітора, але не проведені банком, слід відображати за транзитним рахунком:

Д-т 1200, 2600 (Кореспондентський рахунок у НБУ, поточний рахунок клієнта).

К-т 3739 Транзитний рахунок за іншими розрахунками.

Після того як платіж буде проведений, відповідна сума переноситься на рахунок факторингових операцій.

Д-т 3739 Транзитний рахунок за іншими розрахунками

К-т 2030 Розрахунки суб’єктів господарської діяльності за факторинговими операціями.

На дату розрахунків, яку вказано у факторинговій угоді, банк здійснює оплату купленої дебіторської заборгованості. Ця операція супроводжується бухгалтерським проведенням:

Д-т 2030 Рахунки суб’єктів господарської діяльності за факто- ринговими операціями.

К-т 1200, 2600 (Кореспондентський рахунок у НБУ, поточний рахунок клієнта).

Якщо дебітор затримує оплату або не в змозі вчасно погасити свою дебіторську заборгованість, відповідна сума неоплаченої дебіторської заборгованості переноситься на рахунок простроченої заборгованості за факторинговими операціями. При цьому банк здійснює такі проведення:

Д-т 2037 Прострочена заборгованість за факторинговими операціями.

К-т 2030 Рахунки суб’єктів господарської діяльності за факторинговими операціями.

Внаслідок ризиковості факторингових операцій у банку завж­ди існує ймовірність зазнати збитків. Тому банк має створювати за даними операціями відповідні резерви.

Списання сумнівної дебіторської заборгованості здійснюється за рахунок резерву, створеного під відповідну факторингову операцію. При цьому сума списаної безнадійної заборгованості переноситься на позабаланс. З поліпшенням фінансового стану дебітора за рішенням керівництва банку дебіторська заборгованість може знову бути перенесена на рахунок сумнівної заборгованості. При отриманні коштів в оплату дебіторської заборгованості зазначена сума спрямовується на зменшення відповідного резерву.

Банк отримує комісію за надані факторингові послуги з урахування платіжних документів. Отримана комісія за факторингу обліковується на базі принципу нарахуванне і відображається за рахунком комісійного доходу від розрахунково-касового обслуговування клієнтів на дату підписання факторингової угоди.

Комісія, яка отримана за надані додаткові послуги враховується за рахунком інших комісійних доходів за операціями з клієнтами.

Банк також отримує дохід у вигляді процентів за наданий клієнту аванс. Процентний дохід визначається на основі принципу нарахування. Проценти нараховуються з дати фактичного надання коштів клієнту до дати розрахунків. Проценти за аванс обліковуються за рахунком процентних доходів за факторинговими операціями (№ 6023).

На додаток до цього банк може стягувати платежі з дебіторської заборгованості, що не була отримана на відповідну дату. При цьому плата за інкасацію простроченої заборгованості згідно з умовами факторингової угоди може здійснюватися за рахунок клієнта.

При інкасуванні дебіторської заборгованості банк нараховує відповідні витрати з інкасування. Ці витрати обліковуються в той час, коли вони реально сталися. Допускається, проте, враховувати видатки на інкасування в той момент, коли вони були фактично оплачені, тобто згідно з касовим принципом за умови, що це не приведе до істотної різниці з випадком якщо б вони враховувалися за принципом нарахування.