1.3. Особливості обліку господарських операцій банку за принципом нарахування

Принцип нарахування є основоположним принципом побудови міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та підготовки фінансової звітності всіма господарюючими суб’єктами.

Принцип нарахування базується на трьох загальних правилах.

1. Доходи визнаються в тому періоді, коли вони зароблені.

2. Витрати визнаються за той період, в якому вони були понесені.

3. Період, коли фактично було отримано гроші (дохід) або сплачено грошові кошти (витрати), до уваги не береться.

Найвагоміша перевага обліку за методом нарахування — це приведення до відповідності доходів та витрат, завдяки чому фінансова звітність відбиває реальні результати фінансово-госпо­дарської діяльності банку. Отже, основа нарахування впливає на фінансову звітність, а саме:

● операції та події визнаються в міру того, як вони проводяться або відбуваються;

● право на отримання грошових коштів або інших фінансових ресурсів визнається як актив у балансовому звіті;

● зобов’язання зі сплати грошових коштів або надання послуг визнаються як зобов’язання в балансовому звіті;

● доходи та витрати у звіті про фінансові результати визнаються за відповідний період.

Метод нарахування грунтується на двох концепціях. Перша — концепція визнання доходу, друга — концепція відповідності, яка полягає ось у чому:

– якщо грошові кошти отримано в попередній період, доходи визнаються з відстрочкою; зобов’язання, що являє собою доходи майбутніх періодів, вноситься до балансового звіту;

– якщо грошові кошти отримано у наступному обліковому періоді, то доходи визнаються в тому періоді, в якому вони зароблені. Нарахована сума доходів як актив вноситься до балансового звіту, а доходи визнаються у звіті про фінансові результати.

Концепція відповідності дає змогу з’ясувати, які видатки треба визнати як витрати звітного періоду. При цьому:

● грошові кошти, сплачені протягом звітного періоду, є витратами майбутніх періодів і обліковуються як актив у балансовому звіті;

● витрати, що фактично понесені у поточному періоді, але будуть сплачуватися в наступних періодах, обліковуються у балансовому звіті як зобов’язання, а водночас визначаються у звіті про фінансові результати.

Принцип нарахування, як основоположний у процесі побудови міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, узгоджено з іншими принципами бухгалтерського обліку та звітності. Це насамперед безперервність діяльності (принципи установи, що працює); стабільність правил бухгалтерського обліку; обачливість; дата операції, окреме відображення активів та пасивів, прийнятість вхідного балансу; перевага змісту над формою, оцінка; відкритість; консолідація; суттєвість.