Основи організації банківського кредитування

1. Кредити комерційних банків й їх класифікація.

2. Етапи процесу кредитування.

3. Способи захисту від кредитного ризику.

4. Позичковий відсоток і його диференціація

5. Проблемні позички й банківський контроль.

ТЕРМІНИ Й ПОНЯТТЯ: БАНКІВСЬКИЙ КРЕДИТ; ЕТАПИ ПРОЦЕСУ КРЕДИТУВАННЯ; ОЦІНКА КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПОЗИЧАЛЬНИКА; ЛІМІТУВАННЯ КРЕДИТІВ; СТРАХУВАННЯ КРЕДИТНОЇ ОПЕРАЦІЇ; ПРОБЛЕМНА ПОЗИЧКА

1. Кредити комерційних банків й їх класифікація

Згідно із законодавством України, банківський кредит – це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Позики комерційних банків можна класифікувати за різними ознаками і критеріями:

1. За призначенням й характером використання позикових коштів виділяють:

• кредити торгово-промисловим підприємствам;

• кредити під нерухомість;

• споживчі кредити;

• сільськогосподарські кредити;

• контокорентний кредит;

• кредит під цінні папери;

• кредити, пов'язані з вексельним обігом;

• міжбанківські кредити;

• кредити небанківським фінансовим установам;

• кредити органам влади.

2. За наявністю й характером забезпечення виділяють:

• забезпечені (ломбардні) кредити;

• незабезпечені (бланкові) кредити.

Основна маса банківських кредитів видається під забезпечення, що є одним із принципів банківського кредитування.

Формами забезпечення зобов'язань по поверненню кредиту можуть бути:

• застава майна позичальника;

• гарантія;

• переуступка на користь банку контрактів, вимог і рахунків позичальників до третьої особи;

• договір страхування відповідальності позичальника за непогашення заборгованості за позичкою;

• шляхові й товарні документи; цінні папери;

• поліси страхування життя; інші грошові вимоги позичальника до третьої особи.

Незабезпеченими (бланковими) кредитами називаються в банківській практиці довірчими, надаються тільки під зобов'язання позичальника погасити позику. Ці кредити сполучені з більшим ризиком для банку, тому вимагають більше ретельної перевірки кредитоспроможності позичальника й видаються під більше високий відсоток.

3. За строками використання кредити підрозділяють на:

• термінові;

• безстрокові (до запитання);

• прострочені;

• відстрочені.

Термінові кредити — це позики, які надані банком на строк, зафіксований за згодою з позичальником.

Вони бувають трьох видів:

• короткострокові - до 1 року;

• середньострокові - від 1 до 3 років;

• довгострокові - понад 3 років.

До безстрокових відносяться кредити, що видаються банком на невизначений строк, так звані, позички до запитання. Позичальник зобов'язаний погасити таку позику за вимогою банку. Якщо ж банк не вимагає повернення, то кредит погашається по розсуду позичальника.

Простроченими вважаються кредити, за якими минули строки повернення, встановлені в кредитному договорі між банком і позичальником, при цьому позикові кошти не було повернуто останніми. Такі позики враховуються на окремому рахунку.

Відстрочені — це кредити, за якими на прохання позичальника банком ухвалене рішення про перенесення на більше пізніше час строку повернення кредиту. Відстрочка погашення позички оформляється звичайно додатковою угодою до основного кредитного договору й супроводжується встановленням більше високої процентної ставки.

4. За методами надання банківські кредити розподіляють на:

• кредити, що видаються у разовому порядку;

• кредити, що видаються відповідно до відкритої кредитної лінії (лімітом кредитування, кредити за необхідністю);

• гарантовані кредити.

Разові — це кредити, рішення про видачу яких приймається банком окремо по кожній позичці на підставі заяви й інших документів клієнта.

Кредити за необхідністю видаються в рамках попередньо встановленого ліміту кредитування, тобто кредитування позичальника здійснюється відповідно до так називаної кредитної лінії. Кредит видається, як правило, шляхом оплати з позичкового рахунку розрахункових документів позичальника (платіжних доручень, чеків і т.д.) без узгодження з банком щораз умов позички.

Гарантовані кредити, які ще називаються резервними, бувають двох видів: із заздалегідь обумовленою датою видачі позички; з видачею позички в міру виникнення в ній потреби.

Сутність гарантійної (резервної) кредитної операції складається в наданні банком зобов'язання якщо буде потреба видати клієнтові позичку певного розміру протягом обговореного строку (звичайно кварталу, року).

5. За способами погашення розрізняють кредити, що погашають:

• поступово;

• одноразовим платежем після закінчення строку;

• відповідно до особливих умов, передбаченими в кредитному договорі.

6. За характером й способом сплати відсотків виділяють кредити з:

• фіксованою процентною ставкою;

• плаваючою процентною ставкою;

• сплатою відсотків у міру використання позикових коштів (звичайні позички);

• сплатою відсотка одночасно з одержанням позикових коштів (дисконтний кредит).

Позики з фіксованою процентною ставкою характерні для стабільної економіки, однак можуть видаватися на короткий строк й в умовах інфляції.

З метою зменшення ризику недоодержання прибутку або запобігання збитків особливо в умовах високих темпів інфляції й при видачі кредитів на тривалі строки банки використають позички із плаваючою процентною ставкою. У цьому випадку відповідно до кредитного договору процентні ставки періодично переглядаються й звичайно прив`язиваются до рівня дисконтної ставки центрального банку й фактично складним темпам інфляції.

За більшістю банківських кредитів відсоток стягується через певний час після їх видачі (звичайно 1 раз на місяць). Це так називані звичайні позички. На відміну від звичайних позичок, надання дисконтного кредиту передбачає втримання позичкового відсотка (дисконту) при його видачі. Прикладом такого кредиту є обліковий кредит (покупка банком перекладних векселів у клієнтів векселедержателів).

7. За кількістю кредиторів кредити комерційних банків підрозділяють на:

• кредити, що надаються одним банком;

• синдиковані (консорціальні) кредити;

• паралельні кредити.

Синдиковані кредити видаються банківським консорціумом, у якому один з банків бере на себе роль менеджера, збирає з банків-учасників необхідну для клієнта суму ресурсів, укладає з ним кредитний договір і видає позику. Провідний банк (менеджер) займається також розподілом відсотків. За операції, що пов'язані із синдикованим кредитуванням, банк-менеджер (глава консорціуму) одержує відповідну винагороду.

Паралельні позики припускають участь у їх наданні декількох банків. Тут кредит одному позичальникові видають різні банки, але на одних погоджених умовах.

Банківське кредитування здійснюється відповідно до принципів терміновості, цільового характеру, забезпеченості й платності.

2. Етапи процесу кредитування

Перш, ніж почати розгляд порядок кредитування, необхідно зупинитися на вивченні інструментів повернення кредитів, що використовуються банками. Інструменти, що обираються банком, повинні становити ефективну систему забезпечення повернення кредитів і формуватися до ухвалення рішення про видачу кредиту. При цьому перевага потрібно віддавати запобіжним заходам для того, щоб система працювала не після того, як наступив строк повернення кредиту, а до його видачі.

Таблиця 4.1.