5. Проблемні позики і банківський контроль

Процес кредитування включає контроль з боку банків за виконанням умов кредитного договору. Кредитна політика банку спрямована на забезпечення балансу між обережністю й ризикованістю. Працівник банку зобов'язаний виявляти фінансові труднощі у позичальника і вживати заходів до їх запобігання й захисту банківських інтересів.

Неприйняття мер веде до негативних наслідків в роботі банку:

1) підривається репутація банку;

2) необхідність додаткових витрат, що пов'язані із стягненням проблемних позик;

3) частина позикового капіталу залишається у не відсоткових активах.

Проблемні позики виникають в результаті причин, що залежать від банку, і причин, що залежать від клієнта. До причин непогашення позичок, що залежать від банку, можна віднести:

1. Ліберальне відношення до позичальника при розгляді заявки на кредит.

2. Неякісна оцінка кредитоспроможності позичальника.

3. Неякісне структурування позик.

4. Помилки в оцінці забезпечення позики.

5. Відсутність контролю за позичальником у період погашення кредиту.

Причини виникнення проблемних позичок, що залежать від клієнта:

1. Низький рівень менеджменту підприємства.

2. Погіршення якості продукції, робіт.

3. Слабкий контроль за фінансовим станом підприємства.

Труднощі з погашенням позичок найчастіше виникають не випадково і не відразу. Це процес, що розвивається протягом визначеного часу. Як правило, існують численні тривожні сигнали, що дозволяють зрозуміти, що фінансове становище позичальника погіршується і виданий йому кредит може бути не погашений у термін або взагалі перетвориться в безнадійний борг. Джерела інформації і тривожні сигнали представлено у вигляді рис.4.1.

Рис.4.1. Діагностика проблем клієнта банка

Успіх банку в зниженні кількості проблемних суд в його кредитному портфелі багато в чому залежить від того, наскільки ефективні попереджальні міри, що спрямовуються на запобіганні виникненню проблемних кредитів.

В тому випадку, коли кредит визнається проблемним, банк використовує два основних методи управління проблемними судами:

• реструктуризація;

• ліквідація.

Метод реструктуризації використовується з урахуванням конкретних обставин і результатів попереднього аналіза проблеми. Він повинен, по-перше, включати міри, які спрямовані на допомогу клієнту в поновленні його нормальної діяльності шляхом розробки й реалізації спеціальних заходів виробничого, організаційного, фінансового характеру.

Участь банку в цих заходах може складатися у перегляді графіку погашення боргу, зміни умов кредитної угоди, що стосується забезпечення кредиту (табл.4.4.):

Таблиця 4.4.

Заходи з відновлення кредитоспроможності позичальника

Найбільш прийнятним варіантом є такий перегляд умов кредитного договору, що дає і банку, і його клієнтам відновити нормальну діяльність.

Позитивний результат по погашенню проблемного кредиту досягається шляхом розробки, підписання, реалізації спільної угоди між банком і позичальником, що дає можливість банку контролювати діяльність позичальника. У випадку, якщо банк переконується в тім, що угоди договору не виконуються, кредит класифікується як безнадійний і заборгованість по ньому повинна бути ліквідована.

Ліквідація кредиту здійснюється з використанням мір правового характеру, тобто стягнення заборгованості через суд, виконання судових рішень, банкрутство позичальника. Якщо стягнення через суд не привело до позитивного результату, банк списує його за рахунок резервів для відшкодування витрат за кредитними операціями.