logo
шпори абд

56. Фактори впливу на стан ліквідності банку: сезонні, циклічні, структурні та ін.

До внутрішніх факторів відносять: капітальну базу банку, якість його активів, депозитів, ступінь залежності від зовнішнього фінансування, збалансованість активів та пасивів за строками, якість менеджменту, імідж банку.

Ліквідність активів - це їх здатність трансформуватися в грошові кошти через їх реалізацію або погашення зобов'язань боржником. За ступенем ліквідності активи банку можна поділити на кілька груп:

Першу групу становлять високоліквідні активи, до яких відносять: грошові кошти банку в його касі та на кореспондентських рахунках; державні цінні папери.

Другу групу активів за ступенем ліквідності становлять короткострокові позички клієнтам, міжбанківські кредити, факторингові операції, корпоративні цінні папери. Ці активи мають довший період перетворення в грошові кошти. Третя група охоплює довгострокові вкладення та інвестиції банку, довгострокові позички, лізингові операції, інвестиційні цінні папери. До четвертої групи відносять низьколіквідні активи у вигляді прострочених позичок, деяких цінних паперів, будівель і споруд.

Стан ліквідності банку дуже залежить від ряду зовнішніх факторів, що лежать за межами компетенції банків. Ці фактори можна розділити на програмні, надзвичайні, сезонні, циклічні, довгострокові тощо.

Надзвичайними факторами вважають страйки, наслідки стихійних лих, військові конфлікти, революційні політичні та економічні події (характерно для України 90-х років).

Сезонні зміни, як правило, пов'язані з сільськогосподарськими роботами та функціонуванням інших сезонних галузей. У комерційних банків збільшуються вклади восени, після збирання врожаю та підвищується попит на кредитні ресурси навесні.

Циклічні зміни зумовлені піднесенням або спаданням ділової активності товаровиробників та підприємців в економіці країни. Ці зміни найбільш характерні для періоду економічних криз або фаз піднесення та економічного процвітання.

Структурні — виявляють загальні тенденції зміни в структурі активів та ресурсної бази по групі чи системі банків;

Трендові — показують довгостроковий середній темп зростання кредитів та депозитів, який екстраполюється на майбутнє;

Таким чином, ліквідність банку - якісний стан його діяльності, обумовлений великою кількістю факторів, що постійно змінюються, це динамічний стан, що складається поступово.

Узагальнюючи, можна сказати, що на динаміку зміни суми ліквідних коштів у банку впливають два основні фактори: -залучення або втрата коштів у зв'язку зі збільшенням або зменшенням вкладів; зростанням (скороченням) кредитів та (або) інвестицій.

57. Аналіз активів банку з позиції ліквідності.

Стан ліквідності комерційного банку залежить від структури і якості портфеля активів. Під ліквідністю активів розуміють їх здатність швидко та без суттєвої втрати вартості перетворюватися в грошову форму.

За ступенем ліквідності банківські активи поділяють на три групи.

1. Високоліквідні активи — це такі активи, які перебувають у готівковій формі або можуть бути швидко реалізовані на ринку.

2. Ліквідні активи — це такі, які можуть бути перетворені в грошову форму протягом певного періоду часу (наприклад 30 днів). До цієї групи відносять платежі на користь банку з термінами виконання в зазначений період, такі як кредити, в тому числі і міжбанківські, дебіторська заборгованість, інші цінні папери (крім високоліквідних), які обертаються на ринку.

3. Низьколіквідні активи — це прострочені, пролонговані та безнадійні кредити, ненадійна дебіторська заборгованість, цінні папери, які не обертаються на ринку, господарські матеріли, будинки, споруди та інші основні фонди.

Структура активів банку (зокрема попит на кредити), а також структурні зрушення в ресурсній базі банку формуються під впливом певних чинників. Вплив чинників вивчають, розподіливши їх за такими групами:

  1. трендові — показують довгостроковий середній темп зростання кредитів та депозитів, який екстраполюється на майбутнє;

  2. циклічні — відтворюють коливання ділової активності в країні протягом одного економічного циклу;

  3. структурні — виявляють загальні тенденції зміни в структурі активів та ресурсної бази по групі чи системі банків;

  4. сезонні — визначають зміни у стані кредитів та депозитів про­тягом певного періоду (тижні, місяці) порівняно із середньорічним;

  5. випадкові та надзвичайні, пов’язані з особливостями діяльності клієнтів.

Аналіз проводиться за допомогою статистичних методів на базі ретроспективної інформації.

У процесі аналізу ліквідності доцільно оцінювати як структуру і динаміку активів, так і стан зовнішнього середовища: рівень розвитку ринків, на яких обертаються ці активи, законодавчі обмеження.

На рівень ліквідності банку впливає якість активів та рівень ризику, який пов’язується з кожним конкретним видом активів. Метою проведення аналізу є визначення ймовірності вчасного повернення коштів банку. Результати такого аналізу дають змогу оцінити безперебійність автоматичного перетворення активів у ліквідну форму у зв’язку з настанням строків погашення кредитів чи цінних паперів, сплати процентів за наданими кредитами, повернення дебіторської заборгованості, одержання дивідендів від пайової участі в інших підприємствах та ін.

Аналіз якості кредитного портфеля банку є необхідним етапом оцінювання банківської ліквідності, оскільки найвищий ризик притаманний кредитним операціям банку.

58. Аналіз ресурсної бази банку з позицій ліквідності.

Важливим чинником, що впливає на банківську ліквідність, є структура та стабільність ресурсної бази банку.

Ліквідність банку залежить, насамперед, від стабільності ресурсної бази. Для оцінювання рівня стабільності ресурсної бази окремого банку використовують такі показники:

Показник рівня осідання грошових коштів за рахунком обчислюється як відношення різниці між залишками коштів на рахунку на кінець та на початок періоду до суми загальних надходжень за рахунком за той самий період: Ро = (ДК к – ДКп)/Н * 100

де Ро — рівень осідання коштів на рахунку, %; ДКп, ДКк — залишки коштів на рахунку на початок та на кінець періоду відповідно, грн; Н — сума надходжень за рахунком протягом періоду, грн.

Показник середньої тривалості зберігання коштів на рахунку обчислюється як відношення середніх залишків коштів на рахунку до середнього обороту за видачею коштів у розрахунку на кількість днів у періоді: Т = ( ДК * Д)/П, де Т — середня тривалість зберігання коштів на рахунку, дні; ДК — середній залишок коштів на рахунку за період, грн; П — середньоденний оборот за видачею коштів з рахунку, грн; Д — кількість днів у періоді.

Ці показники аналізуються в динаміці та за кожним рахунком або видом зобов’язань банку (коррахунки інших банків, поточні рахунки, кошти в розрахунках, кошти для розрахунків платіжними картками, цільові кошти до запитання та ін.), що дає змогу виявити загальні тенденції зміни стабільності ресурсної бази банку та точніше прогнозувати потребу в ліквідних коштах.

Основним джерелом формування ресурсної бази для багатьох українських банків є залишки коштів до запитання юридичних осіб.

Банк має проаналізувати рівень стабільності тимчасово вільних грошових коштів своїх клієнтів з метою ефективного їх використання та уникнення надлишку ліквідних коштів. Методику аналізу розглянемо на прикладі руху коштів за поточним рахунком підприємства — клієнта банку.

Аналіз впливу руху грошових коштів на рахунках клієнтів безпосередньо на кореспондентський рахунок банку є важливим напрямом оцінювання ліквідності. У процесі аналізу для кожного банківського дня розраховується різниця між надходженнями та списаннями коштів з рахунка підприємства. Додатне значення цього показника означає приріст коштів на кореспондентському рахунку банку. І навпаки, від’ємне значення означає зменшення суми коштів на банківському коррахунку

Вплив випадкових та надзвичайних чинників, пов’язаних з особ­ливостями діяльності клієнтів, виявити найскладніше. Ці чинники не завжди піддаються прогнозуванню, а виявлені ретроспективні дані можуть не повторюватися в майбутньому. Прикладом прогнозування впливу подібних чинників може слугувати період податкових платежів до бюджету.