logo
шпори абд

63. Аналіз і управління кредитним ризиком

Кредитний ризик — імовірність неповернення позичальником отриманого кредиту та процентів за користування позикою в результаті фінансових ускладнень, фінансового краху чи шахрайства.

Обсяг реальних втрат від неповернення кредитів може бути зменшений диверсифікацією кредитного портфеля через:

Фактична оцінка кредитного ризику у фінансовому виразі визначається впливом кредитного ризику на фінансовий результат.

Ризик втрати основних сум кредитів Р1кр, непокритих страховими резервами, визначається як різниця між розрахунковою сумою резервів (РСР) та фактичною сумою резервів (ФСР). Ризик втрати процентних доходів Р2кр розраховується як сума прострочених нарахованих доходів. Загальний абсолютний кредитний ризик: Р1 = Р1кр + Р2кр.

Визначається класифікація позичальників за результатами оцінки їх фінансового стану з урахуванням таких чинників:

-фінансового стану позичальника;

-стану виконання зобов’язань за кредитними операціями, зок­рема погашення основної суми боргу та процентів за ним відповідно до умов кредитної угоди;

-рівня забезпечення кредиту; -кредитного рейтингу тощо.

За результатами класифікації позичальники поділяються на п’ять класів: А, Б, В, Г, Д.

Клас «А» фінансова діяльність дуже успішна, що свідчить про можливість своєчасного виконання зобо­в’язань за кредитними операціями, фінансова діяльність проводитиметься на такому ж високому рівні. Клас «Б» фінансова діяльність позичальника до класу «А» (тобто успішна), але ймовірність підтримування її на цьому рів­ні протягом тривалого часу є низькою. Клас «В» фінансова діяльність задовільна (рентабельність нижча, ніж середньогалузевий рівень) і потребує більш детального контролю. Клас «Г» фінансова діяльність незадовільна (економічні показники не відповідають установленим значенням), імовірність повного погашення кредитної заборгованості та процентів за нею є низькою. Клас «Д» фінансова діяльність незадовільна, є збитки; імовірність виконання зобов’язань з боку позичальника/контр­агента банку практично відсутня.

У процесі класифікації за кредитним ризиком виділяються такі групи кредитних операцій: «Стандартні» —кредитний ризик є незначним і становить 2 % чистого кредитного ризику. «Під контролем» кредитний ризик є незначним, але може збільшитися та становить 5 % чистого кредитного ризику. «Субстандартні» —кредитний ризик є значним, надалі може збільшуватись і становить 20 % чистого кредитного ризику. «Сумнівні» —виконання зобов’язань позичальника в повній під загрозою, імовірність повного погашення становить 50 % чистого кредитного ризику. «Безнадійні»— це операції, імовірність виконання зобов’язань за якими з боку позичальника практично відсутня, ризик за такими операціями дорівнює сумі заборгованості за ними.

Мета управління кредитним ризиком - в забезпеченні мінімального рівня ризику при заданому рівні дохідності кредитного портфеля. Основними елементами управління кредитним ризиком є: 1) лімітування та нормування обсягів кредитних вкладень; 2) формування ефективної цінової політики; 3) формування страхових резервів по кредитних ризиках.

Лімітування обсягів кредитних операцій обмежує концентрацію кредитного портфеля в розрізі окремих позичальників, груп позичальників, бізнесів, галузей, секторів економіки і регіонів.

Нормативи НБУ:

Максимальний розмір ризику на одного позичальника (Н8):

де Зс — сукупна заборгованість за позичками, міжбанківськими кредитами та врахованими векселями, К — капітал банку. Нормативне значення Н8 не повинно перевищувати 25 %.

Норматив «великих» кредитних ризиків (Н9) установлюється як співвідношення сукупного розміру великих кредитних ризиків та капіталу комерційного банку: Максимальне знач Н9 не більше 8-кратного розміру капіталу банку.

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н10):

де РкI — сукупний розмір наданих банком позик, поручительств, урахованих векселів та 100 % суми позабалансових зобов’язань щодо одного інсайдера комерційного банку. Макс знач Н10 не більше 5 %.

Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н11): де Рк сукупний розмір наданих банком щодо одного інсайдера комерційного банку. Максимальне значення Н11 не повинно перевищувати 40 %.

Норматив максимального розміру наданих міжбанківських позик (Н12):

Максимальне значення нормативу Н12 не повинно перевищувати 200 %.

Норматив максимального розміру отриманих міжбанківських позик (Н13): Н 13 = ((МБ0 + ЦК)/ К) * 100, де МБ0 — загальна сума отриманих комерційним банком міжбанківських позик, ЦК — сума залучених централізованих коштів. Макс знач Н13 не повинно перевищувати 300 %.