38. Аналіз розрахунково-касового обслуговування клієнтів

Розрахунково-касове обслуговування — послуги, пов'язані із переказом грошей з рахунка (на рахунок) клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі. Метою аналізу розрахункових операцій є визначення напрямів розширення кола послуг, підвищення конкурентоспроможності банку на ринку й отримання додаткових джерел доходів. До загальних форм статистичної та фінансової звітності, які використовуються при аналізі розрахункових та касових операцій, відносять: Баланс банку (щоденна та місячна форми); Оборотно-сальдовий баланс банку (місячна);Звіт про прибутки та збитки КБ.

До статистичної звітності належать: • Звіт про кількість клієнтів та особових рахунків на 1 січня; • Звіт про касові обороти банку (декадна та місячна форми) • Дані про операції, які здійснені із застосуванням платіжних карток емітованих для клієнтів банку (форма квартальна);

Характеристика обсягів банк.розрахунків може бути визначена на підставі таких показників:

• кількість клієнтів;• кількість відкритих рахунків клієнтів;• кількість підрозділів та працівників, які здійснюють розрах. і кас. операції;• залишки на рахунках клієнтів, на коррахунку в НБУ та інших банках;• обороти за рахунками клієнтів та касові обороти; • кількість трансакцій за розрахунковими операціями і касовими операціями.

Обороти за рахунками клієнтів характеризують суми надходжень та списань з рахунків клієнтів, тому є головними показниками обсягів розрахункових операцій. Касові обороти характеризують суми надходжень у касу і видатків з каси банків, тому є головними показниками обсягів касових операцій.

Організація розрахункового обслуговування залежить від типу рахунку, за яким надається послуга (на вимогу, строкові). Залежно від утримувача платежу, який здійснює клієнт банку, розрізняють внутрішньосистемні платежі, отримувачем яких є клієнт цього ж банку, і зовнішні, отримувачем яких є клієнт іншого банку.

Залишок коштів на поточному рахунку клієнта є головним фактором, що впливає на умови його розрахункового обслуговування: клієнти зі значними оборотами, як правило, використовують електронну форму надання платіжних документів; банки встановлюють для цих клієнтів пільгові тарифи на обслуговування. Для оцінки складу клієнтів за залишками на поточному рахунку, здійснюється групування клієнтів за середньоденними залишками коштів на їх поточних рахунках.

На структуру касових операцій банку впливає склад клієнтів за видами діяльності. Якщо банк обслуговує переважно торговельні підприємства, то для нього мають значення операції з інкасації готівки і продажу її іншим банкам. Якщо банк обслуговує підприємства промисловості, яким потрібні грошові кошти на виплату заробітної плати, то для нього має значення організація купівлі готівкових грошей в інших банках. 

Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти платіжні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення, векселі, чеки, банківські платіжні картки та інші дебетові і кредитові платіжні інструменти, що застосовуються у міжнародній банківській практиці. Найпоширенішою формою платіжних інструментів юридичних осіб є платіжні доручення, а фізичних осіб — платіжні картки. 

В умовах конкуренції і можливостей клієнта щодо вибору обслуговуючого банку, конкурентоспроможність розрахунково-касових послуг, які банк надає клієнтам, має вагоме значення для розширення його клієнтської бази. Аналіз конкурентоспроможності розрахунково-касових послуг здійснюється за такими показниками:

• наявність розвиненої мережі структурних підрозділів, які надають розрахункові та касові послуги (кількість і типи);• кількість банкоматів;• кількість банківських терміналів та інших електронних пристроїв;• зручність розташування;• послуги, які надає банк, порівняно з особливостями та характеристиками послуг банків-конкурентів;•тривалість надання послуги;• тривалість операційного часу банку;• своєчасність здійснення переказів;• рівень тарифів на послуги відносно рівня тарифів банків-конкурентів; • розмір плати та її періодичність банком клієнтові за тимчасове користування залишком коштів на його поточному рахунку; можливість проведення електронних банківських операцій.

Взаємовідносини між комерційними банками та їх клієнтами ґрунтуються на договірних засадах і здійснюються на платній основі. Комісійні винагороди за розрахунково-касове обслуговування клієнтів викладені в тарифах, які затверджуються керівником установи банку та додаються до договорів на розрахунково-касове обслуговування. До комісійних винагород за розрахунково-касове обслуговування належать: ♦ плата за відкриття, закриття поточних рахунків;♦ плата за видачу довідок клієнтам;♦ плата за обслуговування в системі «Клієнт-Банк»;♦ плата за розрахункове обслуговування;♦ плата за видачу готівки; ♦ плата за оформлення чекових книжок та інші.

Аналіз тарифів банку здійснюється з метою з'ясування конкурентоспроможності банку щодо їх рівня та можливості підвищення доходів банку через цінову політику.

У банках діють окремі тарифи за банківські послуги, що надаються юридичним особам, і окремо за банківські послуги, що надаються фізичним особам. Тому аналіз рівня тарифів здійснюється в розрізі цих двох груп клієнтів. Тарифи на переказування коштів можуть установлюватися у вигляді абсолютної плати за один документ або у вигляді відсотка від суми платежу. Банками перекази в межах однієї системи здійснюються, як правило, безоплатно. Перекази, документи на які надані в банк за межами операційного часу, так як і платежі за рахунок поточних надходжень, здійснюються за підвищеними тарифами. 

Мета аналізу результатів розрахунково-касових операцій - виявлення напрямів збільшення доходів і зниження витрат на їх здійснення..