logo search
шпори абд

66. Аналіз і управління ринковим ризиком.

Ринковий ризик – це ризик, обумовлений можливим впливом ринкових факторів, які впливають на вартість активів, пасивів та позабалансових статей. Такими факторами, насамперед, є коливання курсів, зміна цін на дорогоцінні метали, а також зміни ринкової вартості фінансових інструментів.

Банк відповідно до прийнятої класифікації ризиків відносить ринковий ризик до категорії фінансових ризиків та виокремлює наступні види ринкового ризику: відсотковий ризик, валютний, фондовий ризик.

Управління ринковим ризиком, зазвичай, здійснюється банком відповідно до його стратегічних завдань. Пріоритетним є забезпечення максимального збереження активів і капіталу на основі зменшення можливих збитків і недоодержання прибутку по вкладам банку у фінансові інструменти, включаючи вклади в іноземну валюту і дорогоцінні метали.

Метою управління ринковим ризиком для банку, а також підставою для аудиту повинно бути:

- розподіл відповідальності між суб’єктами управління ринковим ризиком;

- виявлення, визначення та вимірювання прийнятного рівня ринкового ризику;

- постійне спостереження та контроль за ринковим ризиком;

- вживання заходів для зменшення рівня ринкового ризику;

- дотримання всіма службовцями банку нормативних, правових актів, установчих і внутрішніх документів.

Для цілей виявлення й оцінки ознак виникнення ринкового ризику банку необхідно оцінити набір параметрів, зміна стану й розміру яких означає виникнення іншої характеристики конкретного напрямку діяльності банку й прийняття банком якісно іншого ринкового ризику.

Основною метою системи параметрів управління ринковим ризиком є забезпечення прийняття належного управлінського рішення відносно певного напрямку діяльності банку по зниженню впливу ринкового ризику на банк у цілому.

Для оцінки рівня ринкового ризику банку доцільно дослідити наступні об’єкти: сукупний розмір ринкового ризику, процентний ризик, фондовий ризик, валютний ризик.

Виявлення й оцінка рівня ринкового ризику здійснюється на постійній основі. По кожному набору показників, що використовуються банком для оцінки рівнів ризиків, визначається система лімітів, подолання яких означає збільшення впливу ризиків на банк у цілому й наближення його критичного стану.