Метод історичного моделювання

Він базується на припущенні про незмінність поводження ринкових цін в найближчому майбутньому. Суть даного методу полягає в наступному. Спочатку обирається період часу глибини Т( наприклад 200 торгівельних днів), за який відстежуються історичні зміни цін Р всіх N активів, які входять в портфель.

По-перше, використання історичних котирувань для конкретних інструментів може бути неможливо (наприклад, у зв'язку труднощами їх отримання) або явно некоректно, коли інструмент явно змінив свої характеристики на момент розрахунку у порівнянні з історією. Наприклад, ризик облігації або векселя не може оцінюватися "в лоб" історичним методом, оскільки з часом у них знижується дюрація і отже ризик.

Другою можливою проблемою Може кардинально змінитися волатильність ринків, прибутковості, змінитися поведінка регулюючих органів, відбутися політичні події, які суттєво впливають на фінансову сферу і т.д. На жаль, в даній ситуації спиратися на значну історію навряд чи буде можливо, розрахунки VaR бажано буде проводити з урахуванням поточних оцінок і прогнозів, тобто параметричним методом або методом Монте-Карло.

Переваги методу історичного моделювання:

• Відносна простота реалізації.

• Швидкість обчислень.

• Можливість позбутися похибок моделювання.

• Можливість коректного обліку ризиків нелінійних інструментів.

• Легко пояснити суть методу топ-менеджменту.

• Стійкість оцінок.

Недоліки методу історичного моделювання:

• Некоректність результатів у разі, якщо базовий період не був репрезентативним.

• Неможливість використання прогнозних значень волатильності і кореляцій.

• Незастосування при значній зміні положення на ринках.