10.2. Облік операцій зі сплати та погашення депозиту

Проценти за депозитом можуть сплачуватися:

- одночасно з погашенням депозиту;

- періодично;

- авансом, тобто під час внесення коштів на депозит.

У разі сплати процентів на дату погашення депозиту:

Д-т Рахунки нарахованих витрат за депозитами

К-т Поточний рахунок депонента, каса або кореспондентський рахунок.

Зрозуміло, що за таким проведенням у бухгалтерському обліку записується загальна сума нарахованих процентів за весь період дії депозитної угоди за будь-яким із методів — рівних частин чи ак- туарним.

Розрахунки, виконані за попереднім прикладом показують, що загальна сума нарахованих процентів на дату закінчення дії депозитної угоди в разі застосування будь-якого із запропонованих методів є незмінною і дорівнює 11051 грн. Інша річ, що сума нарахованих процентів із застосуванням різних методів тягне за собою не завжди рівномірне навантаження на загальні витрати банку за періодами дії депозитної угоди, через що порушується механізм дії принципу відповідності.

У разі періодичної сплати нарахованих процентів неодмінно після дати їх нарахування в банку виконується бухгалтерське проведення:

Д-т Нараховані витрати за депозитом

К-т Поточний рахунок, каса або кореспондентський рахунок.

Що ж до обраної методики стосовно капіталізації процентів, то банк періодично перераховує нараховані суми на депозитні рахунки, тобто нарощує депозит.

Механізм наведених можливих варіантів сплати процентів дають підстави для такого висновку: в обліковій політиці банку за пріоритетний слід обрати метод сплати процентів за період.

Третій можливий варіант сплати процентів за депозитом — авансом, тобто в момент внесення коштів депонентом на депозит. Цей метод називають методом виплати процентів на період.

Розглянемо приклад.

Банк 1 липня залучає депозит обсягом 10000 грн. на 2 місяці за ставкою 42 % річних з виплатою процентів авансом. Відповідне нарахування здійснюється останнього дня місяця. Кількість днів депозитної угоди визначається за методом “30 / 360”.

За два місяці (60 днів) має бути нараховано процентів за даною депозитною угодою 700 грн. .

Депонент вносить на депозитний рахунок 9300 грн. (10000 – 700).

Фактичну процентну ставку обчислюємо так:

(пояснення до формули див. підрозд. 10.1).

У разі застосування фактичної процентної ставки банк відносить на витрати розглянуті далі суми.

- 1-го місяця — 343,65 грн.:

;

- 2-го місяця — 356,35 грн.:

.

Номінал депозиту відображується таким бухгалтерським проведенням:

Д-т Каса, поточний рахунок клієнта або кореспон- дентський рахунок банку 9300 грн.

Д-т 3500 Витрати майбутніх періодів 700 грн.

К-т 2630 Короткострокові депозити фізичних осіб 10000 грн.

Тепер зрозуміло, що сума, котра обліковується як витрати майбутніх періодів, має бути замортизована протягом двох місяців дії депозитної угоди за методом, що його прийнято обліковою політикою, — рівномірним або актуарним.

У разі застосування рівних частин як за 1-й, так і за 2-й місяць на витрати відноситься сума нарахованих процентів — 350 грн., тобто виконується проведення:

Д-т 7041 Процентні витрати за строковими коштами, які отримані від фізичних осіб 350 грн.

К-т 3500 Витрати майбутніх періодів 350 грн.

Це бухгалтерське проведення щодо нарахованих сум здійснюватиметься й у разі застосування актуарного методу, проте:

- у 1-му місяці на витрати відноситься 343,65 грн.,

- у 2-му — 356,35 грн.

Закономірно постає запитання: як банк страхує себе від витрат у разі можливих змін ставок на міжбанківських ринках?

Таке страхування полягає ось у чому. За умови застосування плаваючої процентної ставки при залученні депозиту можна застосовувати також середньозважену ставку, з урахуванням тих, що діяли протягом періоду, за який нараховуються проценти.

Визначимо, наприклад, такі умови:

- проценти за депозитом нараховують за плаваючою ставкою, що змінюється відповідно до облікової ставки НБУ;

- облікова ставка НБУ протягом часу дії депозитної угоди з 1 березня по 1 червня змінювалася так:

з 01.03 — 15.03 — 41 %;

з 16.03 — 05.04 — 45 %;

з 06.04 — 21.04 — 49 %;

з 22.04 — 17.05 — 51 %;

з 18.05 — 01.06 — 44 %.

Середньозважена ставка за періоди дії депозитної угоди була:

- у 1-му місяці — 43,07 %, тобто

15 днів — 41 %,

16 днів — 45 %;

- у 2-му місяці — 48,93 %, тобто

5 днів — 45 %,

16 днів — 49 %,

9 днів — 51 %;

- у 3-му місяці — 47,84 %, тобто

17 днів — 51 %,

14 днів 44 %.

Отже, за даною депозитною угодою банк щомісяця нараховує проценти за відповідною (щодо даного місяця) середньозваженою ставкою.

У разі погашення депозиту, тобто на дату закриття депозитного рахунку, в обліку виконується проведення:

Д-т Депозитний рахунок

К-т Каса, поточний рахунок чи кореспондентський рахунок.

На вимогу депонента банк може повернути депозит до закінчення дії депозитної угоди.

У цьому разі:

- проценти нараховуються за період із дати залучення депозиту до дати дострокового закриття депозитного рахунку за ставкою, що зазначена в угоді;

- депоненту сплачується сума процентів, але за пониженою ставкою;

- різницю між нарахованими процентами та сумами, що сплачуються депоненту за зниженою ставкою, банк відносить на зменшення процентних витрат.

Цим умовам відповідають такі бухгалтерські проведення:

Д-т Нараховані витрати за депозитами (на суму нарахованих процентів)

К-т Каса, поточний рахунок чи кореспондентський рахунок (на суму процентів за зниженою ставкою)

К-т Процентні витрати за депозитом (на різницю між сумою нарахованих та сплачених процентів).

Одним із різновидів депозитів є депозити овернайт, які надаються або залучаються на термін, що не перевищує одного дня, і стосуються лише ринку міжбанківських коштів. Зрозуміло, що сплата за користування депозитом проводиться одночасно з його поверненням. Саме тому дещо відмінним є облік депозитів овернайт.

- У разі залучення депозиту:

Д-т Кореспондентський рахунок

К-т 1610 Депозит овернайт інших банків.

- У разі погашення депозиту:

Д-т 7011 Процентні витрати за депозитами овернайт інших банків (на суму процентів за депозитом)

Д-т 1610 Депозит овернайт інших банків (на суму депозиту)

К-т Кореспондентський рахунок (на загальну суму).

Cистема внутрішнього контролю здійснення депозитних операцій передбачає такі перевірки:

- чи залучення й розміщення депозитів проводиться у межах термінів і лімітів, установлених Правлінням банку;

- чи всі депозити залучаються за процентною ставкою, визначеною угодою, а проценти нараховуються за методом, передбаченим наказом щодо облікової політики на даний фінансовий рік;

- чи визначає система бухгалтерського обліку механізм реє- страції депозитів з метою забезпечити достовірність і своєчасність записів:

- сум депозитів;

- термінів нарахування та сплати процентів;

- термінів погашення депозитів;

- процентних ставок.

Здебільшого це досягається засобами аналітичного обліку.

У межах його функцій комерційний банк централізовано розсилає клієнтам — суб’єктам господарської діяльності повідомлення та виписки з їх депозитних рахунків щодо залишків коштів із зазначенням операцій, які здійснювалися за цими рахунками. Інформуються також клієнти — фізичні особи.

Форма, періодичність надання клієнтам виписок і повідом- лень про рух коштів за депозитним рахунком та про залишки за цими рахунками зазначаються банком в угоді, підписаній з депонентом.

Фінансовий облік операцій залучення та розміщення депозитів, сплати витрат та отримання доходу здійснюється за такими групами балансових рахунків:

120 Кошти до запитання в Національному банку України

121 Строкові депозити в Національному банку України

130 Кореспондентський рахунок Національного банку України в комерційному банку

150 Кошти до запитання в інших банках

151 Строкові депозити, які розміщені в інших банках

160 Кошти до запитання інших банків

161 Строкові депозити інших банків

250 Кошти бюджетів України до розподілу

251 Кошти Державного бюджету України

252 Бюджетні кошти клієнтів, які утримуються з Державного бюджету України

253 Інші кошти клієнтів, які утримуються з Державного бюджету

254 Кошти місцевих бюджетів та бюджетні кошти клієнтів, що утримуються з місцевих бюджетів

255 Інші кошти клієнтів, які утримуються з місцевих бюджетів

256 Кошти позабюджетних фондів

260 Кошти до запитання суб’єктів господарської діяльності

261 Строкові кошти суб’єктів господарської діяльності

262 Кошти до запитання фізичних осіб

263 Строкові кошти фізичних осіб

332 Ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком

350 Витрати майбутніх періодів

360 Доходи майбутніх періодів

600 Процентні доходи за коштами, розміщеними в Національному банку України

601 Процентні доходи за коштами, розміщеними в інших банках

609 Інші процентні доходи

610 Комісійні доходи за операціями з банками

611 Комісійні доходи за операціями з клієнтами

700 Процентні витрати за коштами, отриманими від Національного банку України

701 Процентні витрати за коштами, отриманими від інших банків

702 Процентні витрати за коштами суб’єктів господарської діяльності

703 Процентні витрати за коштами бюджету та позабюджетних фондів України

704 Процентні витрати за коштами фізичних осіб

705 Процентні витрати за цінними паперами власного боргу

709 Інші процентні витрати

710 Комісійні витрати.

З метою забезпечення захисту інтересів фізичних осіб — вкладників комерційних банків, створення фінансових можливостей для відшкодування їм коштів, у разі невиконання банками вимог вкладників, Указом Президента України від 10.09.98 за № 996/98 затверджено Положення про порядок створення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, формування та використання його коштів.

Збори до Фонду сплачуються комерційними банками — юридичними особами, зареєстрованими у книзі реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ Національного банку України, що мають ліцензію НБУ на здійснення операцій із залучення вкладів фізичних осіб.

Початковий збір до Фонду в розмірі 1 % зареєстрованого статутного фонду діючі комерційні банки мали перерахувати протягом 30 днів із дня затвердження Положення про Фонд. Заново створювані банки сплачують збір протягом 30 днів з дня отримання від НБУ ліцензії на здійснення банківських операцій із залучення коштів фізичних осіб. Нарахування регулярного збору до Фонду проводиться раз на рік у розмірі 0,5 % від загальної суми вкладів, включаючи проценти за вкладами, станом на 31 грудня року, що передує звітному.

Для проведення нарахування регулярного збору за вкладами в іноземній валюті сума вкладів перераховується в гривні за офіційним курсом на визначену дату нарахування.

Сума нарахованого збору перераховується до Фонду комерційними банками рівними частинами до 15 числа місяця, наступного за звітним періодом.

РОЗДІЛ 11. БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ОПЕРАЦІЙ З ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ УСТАНОВ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

Активна діяльність комерційних банків на фондовому ринку (ринку цінних паперів) є вагомим аргументом зростання авторитету банку. В умовах конкуренції банки змушені вишукувати ефективні шляхи зростання прибутку, а отже, і обсягів капіталу. Операції з цінними паперами (ЦП) за умови вигідних фінансових вкладень є доволі прибутковими.

Відповідно до Законів України “Про банки і банківську діяльність”, “Про цінні папери та фондову біржу” банкам надано право проводити широкий обсяг операцій з цінними паперами.

Насамперед ідеться про операції з випуску та обігу цінних паперів. Досить поширеною є комісійна та комерційна діяльність з цінними паперами, а саме торгівля ними за рахунок третіх осіб; розміщення цінних паперів третіх осіб. За останні роки значно розширено обсяги надання послуг клієнтам за операціями з цінними паперами. Значного поширення набули такі види послуг як купівля та продаж муніципальних і корпоративних боргових зобов’язань, векселів, купівля-продаж ощадних сертифікатів. Окремі банки, отримавши дозвіл Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, виконують функції зберігача цінних паперів, тобто надають такі послуги як відкриття рахунків депо, приймають на зберігання всі види цінних паперів у документарній (паперовій) формі та у вигляді записів за рахунками депо, ведуть облік застави цінних паперів, реєструють перехід права власності на цінні папери, обіг яких банк-зберігач обслуговує на підставі розпорядження клієнта.

Бухгалтерський облік операцій із цінними паперами установи комерційних банків України здійснюють відповідно до Інструкції, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 30.11.97 за № 466.

Інструкція визначає порядок обліку банками операцій з прид- бання, продажу, рефінансування, розміщення та випуску цінних паперів.

За формою випуску цінні папери поділяються на такі види:

- цінні папери в документарній формі;

- цінні папери у вигляді електронних записів на депо-рахунках (бездокументарна форма).

За видами сплати доходу цінні папери поділяють на дві категорії.

Цінні папери з визначеним прибутком, які:

- дають процентний дохід (купонні цінні папери);

- не дають процентного доходу (цінні папери з нульовим купоном).

Цінні папери з невизначеним прибутком (акції та цінні папери, що засвідчують право на паї).

Відповідно до Закону України “Про цінні папери та фондову біржу” в Україні можуть випускатися та обертатися такі види цінних паперів: акції; облігації внутрішніх державних і місцевих позик; облігації підприємств; казначейські зобов’язання; ощадні сертифікати; векселі; приватизаційні папери.

Облік прав власності за цінними паперами, що випущені у формі записів на рахунках у системі електронного обігу цінних паперів, здійснюється у кількісному вираженні на спеціальних рахунках депо поза балансом.

Порядок обліку прав власності за державними цінними паперами, що перебувають у депозитарії Національного банку України, визначається Положенням “Про порядок бухгалтерського та депозитарного обліку розміщення, обігу, сплати процентів та погашення облігацій внутрішньої державної позики в банківських установах”, яке затверджено постановою Правління Національного банку України від 26.01.96 (внесено ряд змін та доповнень).

У цьому розділі розглядатимуться такі питання.

1. Облік вкладень банку в акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком, що входять до портфеля цінних паперів банку на продаж.

2. Облік вкладень банку в боргові цінні папери з метою продажу.

3. Облік довгострокових вкладень банку в акції та вкладень в асоційовані й дочірні компанії.

4. Облік вкладень банку в боргові цінні папери на інвестиції.

5. Облік власних боргових зобов’язань банку.

6. Облік операцій з борговими цінними паперами Уряду України, що рефінансуються Національним банком України.

7. Облік приватизаційних цінних паперів.

8. Розмежування у фінансовому та податковому обліку операцій комерційного банку з цінними паперами.