2) Тимчасові рахунки.

До першої групи належать рахунки активів, зобов’язань, капіталу. Залишки за цими рахунками обліковуються на балансовому звіті.

Другу групу становлять рахунки доходів та витрат. Їх називають тимчасовими, оскільки вони на відміну від реальних періодично закриваються. Записи за цими рахунками нагромаджуються з початку року і подаються у звіті про фінансові результати за відповідний період часу.

Рахунки обох розглянутих груп пов’язані з процедурами синтетичного обліку як узагальнюючого. Він ведеться без деталей у грошовому вираженні і дає загальне уявлення про операції, а також зміни в балансі банку. До матеріалів синтетичного обліку належать щоденний баланс, касові журнали, зведені обігово-сальдові відомості, які складаються в автоматичному режимі. Скажімо, касовий журнал складають на персональному комп’ютері окремо за прибутком і видатком каси. Водночас підлічують проміжні суми за рахунками, що кореспондують з рахунком каси, а також загальну суму журналу в цілому.

Касові журнали друкують до закриття каси і використовують, щоб звірити касові обороти.

Оборотно-сальдові відомості щодня складають за виконавцями, а також за особовими рахунками, підбиваючи підсумки за кожним балансовим рахунком, котрий може слугувати відомістю пере- вірки.

Процедури аналітичного обліку забезпечують вельми деталізоване відображення банківської операції: тобто зазначається дата проведення операції, вид документа, за яким її проведено, номер рахунку, сума. Зазначеного ступеня деталізації додержують під час ведення банківських особових рахунків, які визнано основною формою аналітичного обліку в банку.

Особові рахунки клієнтів ведуться у двох примірниках. Другий примірник (виписка) щодня передається клієнтові. Угодами на розрахунково-касове обслуговування, що укладаються між клієнтом і банком, можуть визначатися інші терміни подачі виписок.

Крім особових рахунків до засобів аналітичного обліку належать штафелі (спрощена форма особового рахунку, застосовувана щодо позабалансових рахунків), а також картотеки документів, операційні журнали.

Аналітичний облік ведеться згідно з первинними докумен- тами.

Отже, банки мають змогу контролювати операції як за змістом, так і за формою. Окрім того, дані аналітичного обліку становлять базу економічного аналізу та використовуються для групування за балансовими рахунками інформації, яка далі подається у фінансовій звітності.

Методи перевірок відповідності даних синтетичного і аналітичного обліку можна згрупувати за такими напрямками.

1. Перевірка узгодженням — здійснюється з допомогою порівняння проміжних і остаточних сум. Порівнюють між собою дані, ураховані в системі аналітичного та синтетичного обліку, а отже, і в різних носіях інформації (первинних документах, щоденному балансі, оборотно-сальдових відомостях, в особових рахунках). Зрозуміло, що суми мають збігатися.

2. Перевірка перенесення — установлюється правильність перенесення даних з одного носія інформації на інший. Зауважимо, що з автоматизацією ведення бухгалтерського обліку цей вид перевірок поступово втратив своє значення.

3. Перевірка підрахунків (обчислень) — має на меті встановити правильність розрахунків числового матеріалу, що додається.

Первинні документи перевіряють за двома напрямками.

1. Суми, зазначені в документах, звіряються з відповідними сумами, занесеними до регістрів аналітичного обліку.

2. Документи контролюються щодо правильності заповнення (повноти реквізитів).

Окремо виконується вартісна перевірка, мета якої — установити відповідність числового матеріалу його економічному обгрунту- ванню.

Систему відповідності матеріалів синтетичного та аналітичного обліку унаочнює рис. 1.1.

Рис. 1.1. Методи перевірок