15. Суспільство ризику

«Суспільство ризику» У.Бека – суспільство виробництва ризиків. Нові суспільні умови викликали появу нової якості ризиків, що обумовили вмнмкнення й обгрунтування концепції суспільства ризику. Німецький мислитель У.Бек, один з фундаторів цієї концепції, стверджує, що найважливішою властивістю сучасної епохи стає невизначеність. Це по-перше, означає, що ризик завжди є подією або явищем з невизначеними наслідками. По-друге, невизначеність і подвійність суспільства ризику обцмовленні руйнуванням традиційного підгрунтя цього суспільства (тобто основ індустріального суспільства) і перебудовою суспільства на нових засадах.

На думку Бека та інших прихильників концепції суспільства ризику, ризик – це не вийнятковий випадок, не наслідок і не побічний продукт громадського життя. Ризик може бути визначений як систематична взаємодія суспільства із загрозами та небезпеками, що спричинені процесом модернізації.

За нових умов головними стають відносини «виробник – споживач», які піддаються значній політизації. Саме влада визначає, що є ризикованим, а що – ні. Виробництво та споживання ризику набуває відверто політичного характеру, тому важливою проблемою стає питання управліня політичними ризиками.

Бек також стверджував,що з розширенням виробництва ризиків роль науки в суспільному та політичному житті істотно змінюється. Більшість ризиків,що породжені успіхами науково-технічної модернізації (радіоактивне й хімічне забруднення, неконтрольовані наслідки генної інженерії,…) існують лише у формі знання про них а не сприймаються безпосередньо органами чуттів людини. Звідси фахівці, відповідальні за визнвчення ступеня ризикогенності нових технологій та технічних систем, а також ЗМІ, що поширюють знання про них, «здобувають ключові соціальні та політичні позиції»

Отже, суспільство ризику на даному етапі розвитку соціуму є продуктом діяльності homoeconomicus і означає, що продукування матеріальних благ в сучасних умовах має обов»язковим наслідком також і продукування ризику.