logo
ББК 65

Частина іі. Фінансовий аналіз розділ 1. Аналіз фінансового стану підприємств

Фінансовий стан підприємств слід розуміти як здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Вона характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, доцільним їх розміщенням та ефективним використанням, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними й фізичними особами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю.

Фінансовий стан підприємства може бути стійким, нестійким і кризовим. Здатність підприємства своєчасно здійснювати платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі свідчить про його стійкий фінансовий стан.

Щоб розвиватися в умовах ринкової економіки і не допустити банкрутства підприємства, необхідно знати, як управляти фінансами, якою повинна бути структура капіталу за складом і джерелом утворення, яку питому вагу повинні мати власні кошти, а яку – позичені.

Головна мета аналізу – своєчасне виявлення й ліквідація недоліків у фінансовій діяльності та пошук резервів поліпшення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

Аналізом фінансовго стану займаються не тільки керівники й відповідні служби підприємства, а й його засновники та інвестори з метою вивчення ефективності використання ресурсів; банки – для оцінки умов кредитування й визначення ступеня ризику; постачальники – для своєчасного отримання платежів; податкові інспекції – для виконання плану надходження коштів до бюджету тощо.

Практика проведення фінансового аналізу вже виробила його методику на основі використання фінансових звітів.

Згідно з П (С) БО 2 «Баланс» визначається зміст і форма балансу, загальні вимоги до розкриття його розділів і статей.

Терміни, які використовують при цьому Положенні (стандарті), мають наступне значення.

Активи – контрольовані підприємством у результаті минулих подій ресурси, використання яких, як очікують, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому.

Власний капітал частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.

Довготермінові зобов’язання – всі зобов’язання, що не є поточними зобов’язаннями.

Пов’язані сторони підприємства, відносини між якими обумов­люють можливість однієї сторони контролювати іншу або здійснювати суттєвий вплив на прийняття фінансових та оперативних рішень іншою стороною.

Зобов’язання заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікують, призведе до зменшення ресурсів підприємства, які втілюють у собі економічні вигоди.

Еквіваленти грошових коштів короткотермінові високоліквідні фінансові інвестиції, що вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і характеризуються незначним ризиком зміни вартості.

Фінансові інвестиції активи, які утримує підприємство з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.

Поточні зобов’язання зобов’язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або мають бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

Необоротні активи всі активи, що не є оборотними.

Оборотні активи грошові кошти та їх еквіваленти, не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Операційний цикл проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг.

5. Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

6. У балансі відображають активи, зобов’язання і власний капітал підприємства.

7. Згортання статей активів та зобов’язань є неприпустимим, крім випадків, передбачених відповідними положенням (стандартами).

8. Підсумок активів балансу мусить дорівнювати сумі зобов’язань і власного капіталу.

9. Форма балансу є додатком до цього Положення (стандарту). Для малих підприємств може передбачатися скорочена форма балансу.

Визнання статей балансу

10. Актив відображають у балансі за умови, що оцінка його може бути достовірно визначена й очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов’язаних з його викорис­танням.

11. Витрати на придбання та створення активу, що, відповідно до пункту 10 цього Положення (стандарту), не можуть бути відображені в балансі, включають до складу витрат звітного періоду в звіті про фінансові результати.

12. Зобов’язання відображають у балансі, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому в результаті його погашення.

13. Власний капітал відображають у балансі одночасно з відобра­женням активів або зобов’язань, що призводять до його зміни.