6.3.8. Призначення виплати грошової суми за моральну (немайнову) шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому

Відповідальність щодо відшкодування шкоди, в тому числі й моральної, заподіяної каліцтвом, іншим пошкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, передбачено розділом 82 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК), Кодексом законів про працю України, а також Законами України «Про охорону праці» та «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями, або бездіяльністю інших осіб. На вимоги про відшкодування моральної шкоди позовна давність не розповсюджується. Моральна шкода, заподіяна каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних виплат. Моральна шкода, заподіяна смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам, дітям, а також особам, що проживали з нею однією сім’єю. Фізична або юридична особа, що заподіяла шкоду каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я фізичній особі, зобов’язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним унаслідок втрати або зменшення професійної або загальної працездатності. А також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання необхідних ліків тощо. Моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується фонду за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат.

Для розгляду справ про страхові виплати до відділення фонду подається:

1) заява потерпілого на ім'я начальника відділення;

2) рішення суду про відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

3) висновок медичних органів.

Сума виплати за моральну (немайнову) шкоду визначається в судовому порядку. При цьому сума цієї виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, незалежно від будь-яких інших страхових виплат.

Потерпілому, який проходить професійне навчання або перекваліфікацію за індивідуальною програмою реабілітації (якщо з часу встановлення ступеня втрати професійної працездатності минуло не більше одного року), фонду провадить щомісячні страхові виплати у розмірі середньомісячного заробітку протягом строку, визначеного програмою реабілітації.