9. 2. Алгебраїчне вирішення

Як алгебраїчно визначити точку критичного обсягу реалізації? Оскільки прибуток розраховують як різницю між виручкою і сукупними витратами, то його можна записати так:

,

де П – прибуток; Q – кількість продукції; C_змін. – змінні витрати на одиницю продукції; С_пост. – сума постійних витрат на рік.

У точці критичного обсягу реалізації прибуток дорівнює нулю, отже:

,

.

При аналізі важливо відповісти на запитання, яким має бути обсяг реалізації для отримання необхідного прибутку. Таким чином визначають обсяг достатньої прибутковості:

.

Припустимо, підприємство виробляє певний виріб, ціна якого становить 5,0 тис. грн., а змінні витрати на одиницю – 3,5 тис. грн. Постійні видатки за рік становлять 150 000 тис. грн.

Визначимо критичний обсяг реалізації:

Якщо за попередній рік підприємство планувало одержати прибуток 30 000 тис. грн., то потрібно було виробити:

Якщо, наприклад, виробничі потужності підприємства з виробництва даного виробу дорівнюють 200 000 шт. на рік, то критичний обсяг реалізації становить 50% потужності. Якщо ж виходити з отримання прибутку в обсязі 30 000 тис. грн., то потужності потрібно використовувати на 60% ((120 000 : 200 000) х 100). Для підприємства дуже важливо оцінити зону тривалої роботи підприємства. У нашому прикладі вона становить 17 %, якщо буде вироблено і продано 120 000 шт. виробів:

.

При 80-відсотковому завантаженні потужностей під­­при­ємство має виробити 160 000 шт. виробів, а зона безпеки тоді становить: .

Перевищення обсягу реалізації над критичним обсягом є межею безпеки. Значення зони безпеки полягає у тому, що вона показує можливе скорочення обсягу реалізації, яке підприємство може допустити перед тим, як зазнає збитків.

Оскільки аналіз взаємозв’язку «витрати – обсяг – прибуток» виробляють на стадії планування, необхідно врахувати, що обсяг продажів, а також витрати, які прогнозують, можуть змінитися, отже, зона стійкої роботи підприємства не може вважатися від критичної точки, бо має бути певний «буфер». Для цього обсяг реалізації можна визначити, виходячи з мінімального розрахункового прибутку, необхідного для покриття позачер­гових виплат (відсоток за кредит, сума основного боргу, податок на прибуток). При цьому слід враховувати, що підприємство мусить мати можливість розвиватися, спрямовуючи на досягнення цієї мети частину свого чистого прибутку. Тому зону безпеки, або зону стійкої роботи підприємства, потрібно визначати на деякій віддалі від точки критичного обсягу реалізації.

Методика аналізу співвідношення «витрати – обсяг – прибуток» показана на схемі 2.

Схема 2