Система показників оцінки стану підприємства на ринку цінних паперів

Таким чином, на підставі проведених аналітичних досліджень можна дійти висновку, що не лише ринкова вартість акцій підприємства визначається винятково політикою управління підприємства й результативністю його господарювання. Підприємство має змогу регулювати курс акцій шляхом зміни політики мобілізації капіталу, капіталізації його доходів, залученням довготермінових позик і підвищувати ефективність функціонування на ринку товарів і послуг.

Безпосередній вплив на ринкову вартість акцій здійснюють такі показники:

• питома вага оборотних коштів у покритті запасів;

• коефіцієнт поточної ліквідності;

• коефіцієнт маневреності власного капіталу;

• коефіцієнт співвідношення власного й залученого капіталу;

• оборотність власного капіталу;

• оборотність запасів і засобів у розрахунках;

• рентабельність продажів;

• рентабельність акціонерного капіталу;

• коефіцієнт дивідендних виплат;

• розмір прибутку на акцію;

• розмір дивідендів на акцію.

Для вивчення та кількісної оцінки вибраних чинників, на наш погляд, доцільно провести стохастичний аналіз, який ґрунтується на застосуванні прийомів кореляційно-регресивного аналізу.

Вирішення завдань стохастичного факторного аналізу можливе при застосуванні програми електронних таблиць Exel за умови:

а) обґрунтування достатності вибраного обсягу сукупності даних з метою встановлення стійкого взаємозв’язку між чинниками й результативними показниками;

б) вибору регресії, яка б якнайліпше виражала дійсний взаємозв’язок між показником дослідження та сукупністю чинників;

в) розробка моделі, яка дає змогу визначити вплив кожного чинника на результативний показник і розрахувати його прогнозне значення.

У процесі розробки методики формування цільової структури капіталу, яка б дала змогу забезпечити його використання, ми прийшли до висновку, що кількісне співвідношення у цій структурі повинно визначатися для кожного підприємства на основі вказаних критеріїв, але індивідуально, з безперервним обліком ряду об’єктивних і суб’єктивних взаємозалежних чинників, зокрема:

• кон’юнктури товарного ринку;

• кон’юнктури фінансового ринку;

• рівня оподаткування прибутку;

• галузевих особливостей операційної діяльності підприємства;

• стадії життєвого циклу підприємства;

• рівня й динаміки рентабельності операційної діяльності;

• стосунків з кредиторами;

• фінансового менталітету власників і менеджерів підприємства.

Враховуючи зазначені чинники, на наш погляд, доцільно сформувати два основних напрямки цільової структури капіталу:

• встановлення оптимальних для даного підприємства пропозицій

використання власного та залученого капіталу, які відповідають

критеріям максимізації ринкової вартості акцій;

• забезпечення залучення на підприємство необхідних видів та обсягів

капіталу для досягнення розрахункових показників його структури.