1. 26. Лізинг як форма поліпшення фінансового стану підприємств

У зв’язку зі здійсненням програми приватизації в Україні та форму­ванням ринкових відносин виникають різні форми кооперативних, акціонерних та орендних переробних підприємств агропромислового комплексу. Для проведення виробничої діяльності вони мають потребу в різних видах обладнання, інструменту, приладах, транспорті.

Промислові підприємства країни здатні повністю задовольнити попит переробних підприємств на багато видів матеріально-технічних засобів, але за дуже високою ціною, що не по кишені значній частині переробників.

У даний час більшість переробних підприємств не можуть здійснювати значні одночасні інвестиції на купівлю дороговар­тісних машин і обладнання, вкрай необхідного виробникам. Таким чином, виникає проблема максимального забезпечення переробних підприємств матеріально-технічними засобами при мінімальних фінансових витратах, розв’язати яку можна шляхом організації лізингової діяльності підприємств. Цією проблемою можуть також займатися банківські заклади, промислові підприємства – виробники машин та обладнання, спеціалізовані лізингові фірми і компанії.

Лізинг – один з прогресивних засобів поліпшення системи забез­печеності переробних підприємств агропромислового комплексу машинами та обладнанням. Він є особливою формою фінансування капітальних вкладень на придбання матеріально-технічних засобів, а також на модернізацію наявного обладнання.

У загальній формі лізинг – це продаж машин та обладнання споживачам з відтермінування платежу. Він є подальшим розвитком і різновидом прокату технічних засобів, у той же час лізинг тотожний до оренди матеріальних цінностей. За суттю він є передачею споживачеві техніки у довгочасну оренду з оплатою її вартості не одразу, а частинами – протягом 2–3–5 і більше років. Крім цього, користувач (орендар) сплачує власнику машин (орендаторові) певні відсотки за кредит, поповнює нормативний прибуток, а також вартість наданих послуг. Таким чином, для товаровиробника лізинг одночасно вирішує дві важливі проблеми – придбання техніки і фінансування покупки. У результаті цього значно підвищується конкурентоздатність переробних підприємств у нелегких ринкових умовах.

Розрізняють прямий і посередницький лізинги. У першому випадку в ролі орендатора є саме підприємство-виробник промислової продукції, виділяючи певну її частину для лізингових операцій (схема 5).

Схема 5

У другому випадку спеціалізовані лізингові фірми купують машини й обладнання в заводів-виробників або у комерційно-посередницьких організацій, а потім передають їх в оренду переробним підприємствам (схема 6).

Схема 6

Як показує практика, посередницькі фірми та компанії для купівлі матеріально-технічних ресурсів повинні мати 30 – 35% власних коштів, покриваючи решту частину витрат за рахунок позичених джерел.

Останнім часом лізингові операції стали невід’ємною частиною економіки більшості промислово розвинених країн. При цьому спостерігається стабільна тенденція до зростання її обсягів у середньому на 15% у рік.

Вперше у світі лізинг стали застосовувати у США як засіб збуту обладнання. Утворена лізингова компанія швидко розгорнула орендні операції всередині країни, поставляючи споживачам майже всі види машин та обладнання, що привело до повного насичення ринку відповідних послуг. Потім почав розвиватися закордонний лізинг, питома вага якого вже досягла 15% від загального обсягу. Успішно функціонують філії американських лізингових компаній у країнах Західної Європи і Канаді.

За лізинговою діяльністю друге місце після США займає Японія. Розгалужена мережа закордонних філій здійснює свою діяльність у співробітництві з будь-якими фірмами багатьох країн світу.

При прямій чи побічній участі американського капіталу були створені лізингові компанії у ФРН. Цьому сприяло і те, що виробники машин і обладнання у кризовий період зіткнулись із труднощами збуту своєї продукції, що змусило їх пропонувати доволі вигідні для споживачів умови кредиту й оренди. Подібна ситуація склалася в економіці України.

У Франції лізинг виник зі звичайного прокату технічних засобів. Обсяг його значно нижчий порівняно з іншими країнами. У товарній структурі лізингу країни домінуюче становище належить оренді сільсько­господарської техніки. Це пов’язано з необхідністю підвищення конкурентоздатності французьких фермерів. Тепер навіть найдрібніші та найслабші з них із фінансової точки зору можуть використовувати найпередовішу техніку, що стала їм доступна завдяки лізингові.

Для китайських лізингових компаній характерна, як правило, товарна спеціалізація. У КНР вважають, що машини та обладнання, морально застаріле з точки зору найпередовіших підприємств, можна високоефек­тивно застосувати в умовах лізингу на підприємствах з нижчим технологічним рівнем. Керівництво лізингових компаній надає великого значення підвищенню кваліфікації своїх співробітників, які повинні володіти знаннями в різних сферах (економіка, фінанси, право, техніка, товаро­знавство тощо). Спеціальну підготовку персоналу здійснюють як у межах фірмової системи підвищення кваліфікації, так і шляхом відрядження співробітників за кордон для стажування у лізингових компаніях.

Закордонний досвід свідчить про різні форми і види лізингів. Стосовно переробних підприємств нашої країни найприйнят­нішими є оперативний і фінансовий лізинги.

До першого виду належать всі лізингові угоди, в яких затрати орендатора, пов’язані з придбанням у справному стані зданих в оренду машин та обладнання, не окуповуються повністю протягом основного терміну оренди.

Оперативний лізинг застосовують, як правило, у тих випадках, коли очікуваний термін використання орендованого майна дещо менший за термін його повного фізичного спрацювання. Одержані за лізингом машини призначені для виконання сезонних або разових робіт, вони мають певне цільове призначення або потребують спеціального технічного обслу­говування. Наприклад, при повному терміні амортизації машини (припустимо 8 років) тривалість оренди може становити 3–5–6 років. Природно, що за цей час її вартість повністю не відшкодується за рахунок орендних платежів. Оперативний лізинг знаходиться найближче до довготермінового прокату основних фондів і покладає на орендатора всю відповідальність за їх технічне обслуговування, ремонт, страхування. Найчастіше цей лізинг застосовують до машин та обладнання з високими темпами морального старіння. По закінченні терміну оренди майно повертають орендатору, який може передати його іншому споживачеві.

Фінансовий лізинг найближче знаходиться до звичайної довготер­мінової оренди засобів виробництва і закінчується, як правило, переходом орендованого майна від орендатора у власність до орендаря. Іншими словами, це – лізинг з повною окупністю орендованих машин і обладнання, тобто вони амортизуються протягом усього терміну оренди. Головною умовою договору про фінансовий лізинг є зобов’язання споживача (орендаря) викупити орендовану техніку по закінченні терміну оренди за номінальною (початковою) ціною.

В інших країнах переважно застосовують оперативний лізинг, а в Україні починають впроваджувати фінансовий лізинг, бо для застосування першого відсутні необхідні умови, що забезпечать нормальну праце­здатність переданої в оренду техніки протягом всього терміну дії угоди.

Останнім часом лізинг дедалі більше набув міжнародного характеру. При цьому лізингова форма може функціонувати як у країні, де перебуває орендар, так і за кордоном. У першому випадку орендатор закуповує в інших країнах машини та обладнання і надсилає їх споживачеві на умовах лізингу.

Якщо лізингова фірма купує техніку в заводів-виробників своєї країни, а потім передає її в оренду за кордон іноземному орендареві, у такому випадку мова йде про так званий експортний лізинг. Для споживача це буде імпортний лізинг, головне досягнення якого полягає у використанні вдосконалених видів закордонних машин та обладнання, що дає змогу впровадити у виробництво сучасну, прогресивну і економічнішу технологію.

Окрім цього, імпортний лізинг допомагає ліквідації монопольного становища вітчизняних виробників переробної техніки, що постійно підвищують відпускні ціни, які не відповідають її технічним та економічним параметрам. До того ж промисловість переважно випускає морально застарілі порівняно із закордонними аналогами машини та обладнання.

Найскладнішим для України в практичній реалізації міжнародного лізингу є питання про джерело валютних коштів для орендної плати. Перш за все, його можна вирішити шляхом відшкодування за допомогою поставок лізинговій фірмі (орендаторові) частини продукції, виробленої з використанням орендованої техніки. Це так званий компенсаційний лізинг, при якому валютні кошти не потрібні.

Економічно вигідним є виробництво продукції на експорт та продаж її за валюту. При цьому дуже важливо знати рівень світових цін і найсприятливіші ринки збуту, щоб реалізувати її найліпшим чином з одержанням максимальної виручки.

Одним із джерел надходження на підприємство валютних коштів є їх купівля за гривні на валютному ринку, валютних аукціонах і валютних біржах. Курс гривні на них визначають кон’юктурою ринку і переважно станом попиту та пропозиції.

Здешевити імпортний лізинг може шляхом оренди фірм розвинених країн сучасних машин і обладнання, що були в експлуатації 3–5 років, але ще придатні для подальшого використання за ціною у 2–3 рази нижчою за вартість нової техніки, а також шляхом поставок відносно великих партій однойменних матеріально-технічних засобів.

Відносини між лізинговими фірмами і компаніями (орендато­рами) та їх клієнтами в основі переробних підприємств (орендарів) будуються на основі лізингових угод, контрактів, договорів. У них вказують назви сторін (постачальник і лізинговий посередник), поштово-телеграфні, відван­тажувальні і платіжні реквізити, об’єкт лізингу та місце його використання, тривалість лізингового періоду (термін оренди), розмір орендної плати і періодичність її сплати, умови страхування машин та обладнання, можливі варіанти володіння майном після закінчення терміну оренди й інші умови.

Зрозуміло, що при прямому лізингу договір укладають між виробником і споживачем продукції, а при посередництві – з’являється третя сторона в особі лізингової фірми або компанії.

Клієнт повинен у встановлений термін скрупульозно обстежити лізинговий об’єкт і за наявності дефектів негайно повідомити про це постачальникові, інакше він втрачає право висувати претензії надалі.

Сама лізингова фірма не несе ніякої відповідальності за технічний стан об’єкта, його якість і придатність до експлуатації. Всі претензії адресують постачальникові або лізинговій фірмі, або за її дорученням орендареві. Клієнтові можуть бути надані повноваження виступати проти постачальника в суді або в арбітражному органі при розгляді питання про його обов’язки відповідно до контрактів про поставки. Якщо постачальник у чомусь не виконує свої обов’язки стосовно лізингової фірми, то, відповідно, і вона звільняється від відповідальності за це щодо клієнта. Лише у тому випадку, коли постачальник відшкодує збиток, лізингова фірма повертає клієнтові збитки. Останній оплачує транс­портування об’єкта, а при фінансовому лізингу несе ще й усі витрати щодо його експлуатації, обслуговування і поточного ремонту відповідно до інструкції і згідно з технічними умовами.

На орендованих машинах і обладнанні мають працювати особи, які мають відповідне посвідчення і спеціальний допуск.

Клієнт за власною ініціативою і за власний рахунок подає об’єкт для технічного огляду у відповідні органи й у встановлені терміни. Невиконання цієї вимоги призводить до негайної заборони на експлуатацію цієї техніки.

Протягом всього терміну оренди об’єкт належить лізинговій фірмі, і договір не дає клієнтові ніякого права власності на нього. Орендар не може його закласти, продати, передати в оренду або якимось іншим способом від нього відмовитися. Без згоди лізингової фірми споживач не може переробляти об’єкт або оснащувати його додатковим обладнанням. За час орендного періоду лізингова фірма має право у будь-який момент оглянути об’єкт і ознайомитися з умовами його застосування.

При укладенні лізингового договору вагоме значення має об’єктивний підрахунок орендної плати. На її розмір впливають такі чинники, як вартість (закупівельна ціна), предметна оренда, тривалість служби, питома вага митного податку, кредитні відсоткові ставки банків, нормативний прибуток лізингової фірми і витрати на підтримання техніки у працездатному стані (при оперативному лізингові).

Враховуючи початкову ціну об’єкта лізингу (Ц) і термін його експлуатації (С), визначають суму щорічних амортизаційних відрахувань (А), користуючись формулою:

А= Ц : С (грн.).

Далі встановлюють величину орендної плати (АП) за календарний період за формулою:

АП = А + Вс + Мп + Нп + Р,

де Вс – річна оплата відсоткових ставок кредиту в розрахунку на щорічну амортизаційну суму, грн.; Мп – митний податок на кожний рік орендного при міжна­родному лізингу, грн.; Нп – нормативний прибуток лізингової фірми, що забезпечує необхідний рівень рентабельності (40 – 50% від амортизаційної суми), грн.; Р – витрати лізингової фірми на обслуговування, ремонт і страхування наданого споживачеві в оренду майна (при оперативному лізингу) в розрахунку на один рік, грн.

При фінансовому лізингу клієнт сплачує страхові витрати, крім вказаної у договорі орендної плати.

У лізинговому договорі вказують періодичність і календарні терміни внесення орендної плати на розрахунковий рахунок орендатора – поквартальне або за рік. При затримці орендного внеску клієнт виплачує лізинговій фірмі пеню у визначених договором величинах.

У випадку значних змін в окремих чинниках лізингова фірма має право уточнити величину орендної плати у процесі експлуатації об’єкта. Однак зміни і доповнення, внесені у лізинговий договір, визнають чинними лише при підписанні його обома учасниками. Інакше він може бути розірваний з поверненням об’єкта лізинговій фірмі за рахунок клієнта.

Лізингова фірма може розірвати договір і повернути собі об’єкт, якщо клієнт не вносить орендну плату у визначені терміни, неохайно експлуатує об’єкт або без будь-яких причин не допускає її представників оглянути майно, порушує інші умови договору.

Використання лізингу вигідно для всіх його учасників – постачальника, орендатора і споживача. Постачальник за його участі збільшує обсяг продажу своєї продукції, при цьому йому забезпечений гарантійний збут вироблених машин, обладнання, інструменту, приладів та інших мате­ріально-технічних засобів.

Для орендатора лізинг – вигідний засіб вкладення капіталу. Сума орендних внесків гарантує йому відшкодування інвестицій і забезпечує одержання певного прибутку.

Запровадження у народному господарстві ринкових відносин створює необхідні передумови для широкомасштабної організації лізингової діяльності в Україні. Вона має знайти державну підтримку з метою забезпечення нормативно-правового статусу лізингових фірм і компаній.