logo
Банківське_право_України_(Качан)

§ 4. Джерела банківського права

Визначення поняття джерел банківського права передбачає встановлення сукупності джерел права, співвідносних з бан-

12

Тема 1

ківською діяльністю, опис їх змісту та побудову схеми дже­рел банківського права.

Джерела банківського права — це правові акти законо­давчих та виконавчих органів державної влади та управлін­ня, в яких містяться норми банківського права.

Головне джерело банківського права — Конституція (Ос­новний Закон) України, в якій закріплюються основні засади функціонування банківської системи України.

Джерела банківського права неоднакові за своїми право­вими властивостями. До них відносяться: закони України, укази Президента України, постанови Верховної Ради Украї­ни, декрети та постанови Кабінету Міністрів України, зако­ни та постанови Автономної Республіки Крим, положення та інструкції фінансово-кредитних органів (Міністерства фінан­сів України, Національного банку України, Державної подат­кової адміністрації).

До основних, найбільш вагомих джерел банківського права, що мають вищу юридичну силу, можна віднести такі*, закони України: «Про банки і банківську діяльність» від 20 березня 1991 р. (зі змінами та доповненнями), в якому закріплюються правові основи організації банківської діяль­ності держави в цілому і по окремим її напрямкам; «Про На­ціональний банк України» від 20 травня 1999 р., в якому ви­значені організаційні основи та структура НБУ, його керівні органи, розглядаються питання банківського регулювання та банківського нагляду тощо.

До джерел банківського права можна віднести також ло­кальні акти, що приймаються керівництвом комерційних банків та інших кредитних установ, які обов'язкові для вико­нання їх працівниками, а в деяких випадках і клієнтами.

Серед джерел банківського права, окрім традиційних нормативних актів, слід назвати і банківське правове мис­лення, яке базується на економіко-фінансових потребах бан­ківської діяльності та формує оцінку ефективності та об'єк­тивності правових норм і в значній мірі коригує загальні ді­лові звичаї країни.