§ 3. Безспірне списання коштів з рахунків у банках

Слід зазначити, що одним з основних принципів списання коштів з рахунку власника є згода останнього. Але ця згода потрібна при наявності угоди між власником рахунку і об­слуговуючим банком про те, що власник рахунку дає дору­чення про списання коштів, тобто коли розрахунок є заклю­чним етапом договірних відносин між двома господарюючи­ми суб'єктами. Однак нормативними актами передбачено та­кож безспірне стягнення.

Безспірне стягнення коштів — стягнення коштів без втручання органів, що розглядають майнові суперечки.

Безспірне стягнення коштів здійснюється через банк шляхом списування з рахунку відповідних організацій за ви­конавчими документами, які, відповідно до чинного законо­давства, є підставами для безспірного стягнення коштів. Без­спірне стягнення коштів здійснюють за розпорядженням фі­нансових органів — щодо податків чи оподаткованих плате­жів, не внесених своєчасно до Державного бюджету; за розпорядженням банків — щодо непогашених в строк пози­чок, нестачі забезпечення позичок та в інших випадках. З громадян безспірне стягнення коштів проводять шляхом утримання із заробітної платні тощо. Безспірне стягнення І коштів здійснюється також по платіжних документах, які оп-лануються в безакцептному порядку.

Безспірне стягнення коштів з рахунків у банках може здійснюватись у таких випадках:

1. за виконавчими листами, які видав суд;

2. за наказами арбітражних судів та іншими виконавчими документами, визнаними чинним законодавством України.

До виконавчих документів прирівнюються платіжні ви­моги, які сплачуються у безакцептному, безспірному поряд­ку. Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р. «Про стягнення не внесених у строк подат­ків і неподаткових платежів» у безспірному порядку стягу­ються суми недоїмки:

а) за податками, податковим кредитом та іншими плате­ жами у Державний бюджет України, бюджет Автономної Республіки Крим, бюджети місцевого самоврядування і дер­ жавні цільові фонди з підприємств, установ і організацій не­ залежно від форм власності та наслідків фінансово-господар­ ської діяльності за розпорядженням державних податкових органів за весь час ухилення, з сум, які є на поточному ра­ хунку недоїмника в установі банку і на окремих рахунках та акредитивах, відкритих за рахунок недоїмника;

б) звернення стягнення на суми, які виділяються під­ приємствам, установам і організаціям в порядку бюджетного фінансування, й на інші суми, які підлягають виплаті недоїм­ никові з Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів місцевого самоврядування та ін­ ших місцевих бюджетів.

Порядок видачі розпоряджень про погашення недоїмки за рахунок сум, які виділяються клієнтам банків з бюджетів і позабюджетних фондів, встановлюється Міністерством фі­нансів України.

Суми недоїмки за платежами з державного обов'язкового і державного соціального страхування, що їх належить одер­жати з клієнтів банків, комерційні банки стягують за розпо­рядженням Української державної страхової комерційної компанії «Оранта», Пенсійного фонду України і Фонду со­ціального страхування України, центральних комітетів проф­спілок працівників агропромислового комплексу та працівни­ків рибного господарства.

Згідно із законами України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприєм­ницькій діяльності» та «Про Державну контрольно-ревізійну

139

службу в Україні» установи банків повинні приймати до без-спірного стягнення коштів розпорядження Антимонопольно-го комітету та Державної контрольно-ревізійної служби України.

Установи банків зобов'язані відповідно до норм Арбіт­ражного процесуального кодексу України приймати до без-спірного стягнення коштів розпорядження підприємств щодо доарбітражного врегулювання господарських спорів у тих випадках, коли боржник визнав претензію. Установи банків також зобов'язані приймати розпорядження про безспірне стягнення коштів у випадках, коли боржник, визнаючи пре­тензію, просить з різних причин не стягувати з нього визна­чену суму.

Законодавством визначено, що за необгрунтоване спи­сання в безспірному порядку претензійної суми винна сторо­на сплачує іншій стороні штраф у розмірі 10 відсотків списа­ної суми.

За наказом арбітражного суду стягнення коштів здійс­нюється через установи банків з поточного рахунку. Невико­нання наказу тягне за собою штраф з винної сторони — юри­дичної особи або з банку, яким передано наказ про стягнення. Банк повинен списувати кошти з рахунків платникіз тільки за справжніми документами (оригіналами) або їх дуб­лікатами, а не за копіями.

Кредитні установи не приймають на інкасо документи на списання коштів на користь підприємств будь-якої форми власності, якщо ці документи подані з пропуском строку дав­ності, встановленого Цивільним кодексом України. Без обме­ження строком давності банки приймають документи на спи­сання коштів у бюджет на користь державного обов'язково­го і державного соціального страхування.

Також підлягають безспірному стягненню (безакцептно-му списанню) суми кредиторської заборгованості за енерго­носії та погашення кредитів, одержаних на їх оплату, та деякі інші суми у випадках, передбачених чинним законо­давством.

Правове регулювання розрахункових відносин

£ 4. Міжбанківські розрахунки на території України

розрахунки між клієнтами одного й того ж банку здійс-_нюються шляхом здійснення відповідних операцій по їхнім рахункам, обминаючи кореспондентський рахунок банку.

В інших випадках комерційний банк, який виконує дору­чення свого клієнта про здійснення тієї чи іншої банківської операції, змушений вступати у відносини з іншим комерцій­ним банком, що обслуговує його контрагента.

Таким чином, перш ніж клієнти комерційних банків змо­жуть здійснити відповідні розрахунки один з одним, в безго­тівковому порядку повинні розрахуватися їхні банки.

Слід зазначити, що якби не існувало системи міжбанків­ських безготівкових розрахунків, то комерційні банки мали б передавати один одному готівку, тобто перевозити гроші з банку в банк. Однак у такому випадку міжбанківські розра­хунки здійснювалися б досить довго та й самі операції були б надто ризикованими.

Загальний регламент щодо організації міжбанківських розрахунків та їх форми визначаються Положенням НБУ «Про міжбанківські розрахунки в Україні», затвердженим постановою Правління НБУ від 21 березня 1996 р. № 65. Згідно з цим Положенням, міжбанківські розрахунки — це система здійснення і регулювання платежів за грошовими внесками і зобов'язаннями, які виникають між банківськими установами в процесі їх діяльності.

Електронні міжбанківські розрахунки — розрахунки із застосуванням електронних засобів приймання, передачі, оброблення та захисту інформації. Система електронних платежів (СЕП) — це комплекс програмно-технічних засо­бів, призначений для виконання міжбанківських розрахунків між її учасниками.

Міжбанківські безготівкові розрахунки здійснюються че­рез систему кореспондентських рахунків.

Кореспондентський рахунок відкривається комерційно­му банку ■— юридичній особі для здійснення розрахунків, які виконує один банк за дорученням і на кошти іншого банку на підставі укладеного кореспондентського договору.

141

Те_Ма

Субкореспондентський рахунок — це рахунок, який відкривається установі комерційного банку (філії, відділен­ню, управлінню тощо), що не є юридичною особою, дл_я здійснення розрахунків на підставі укладеного кореспон-дентського договору.

Кореспондентський договір — це договірні відносини між банками про здійснення платежів, розрахунків та інших послуг, що їх виконує один банк за дорученням і на кошти іншого банку.

В межах кореспондентських договорів реалізуються ко­респондентські відносини. На території України кореспон­дентські відносини між банками встановлюються, головним чином, для організації безготівкових розрахунків своїх клієн­тів. Для встановлення кореспондентських відносин кредитні установи обмінюються листами, домовляються, по яким ра­хункам будуть проводитись взаємні розрахунки, обмінюють­ся зразками підписів посадових осіб, тарифами комісійної винагороди тощо.

Внутрішньобанківська платіжна система (ВПС) — це програмно-технічний комплекс з власними засобами за­хисту інформації, який експлуатується комерційним банком або об'єднанням банків і здійснює платіжний облік між уста­новами цього банку (об'єднання) та іншими банківськими установами поза межами СЕП.

Регіональна розрахункова палата (РРП) — це підроз­діл регіонального управління Національного банку, який об­слуговує в СЕП банки та їх установи відповідного регіону.

Центральна рахункова палата (ЦРП) — це підрозділ Національного банку, який виконує функції РРП для банків та їх установ по м. Києву та Київській області і організовує функціонування СЕП у цілому.

Технічний кореспондентський (субкореспондентський) рахунок у РРП — інформація в електронній формі, яка ві­дображає зміни стану кореспондентського (субкореспон­дентського) рахунку банку — учасника СЕП у результаті ви­конання електронних міжбанківських розрахунків.

Відповідно до чинного законодавства, кореспондентські відносини можуть бути:

1) між комерційними банками (установами) і регіональ­ними управліннями НБУ;

Правове регулювання розрахункових відносин

2) безпосередньо між комерційними банками.

Кореспондентські відносини між комерційним банком (установою) та регіональним управлінням НБУ встанов-_л1оються на підставі укладеного між ними договору про від­криття кореспондентського (субкореспондентського) рахун­ку для проведення міжбанківських розрахунків комерційного банку з іншими банками.

У разі проведення міжбанківських розрахунків через прямі кореспондентські відносини комерційний банк відкри­ває кореспондентський рахунок в іншому комерційному бан­ку, який здійснює банківські операції за його дорученням на підставі укладеної між ними кореспондентської угоди.

Міжбанківські розрахунки можуть здійснюватися:

• через систему електронних платежів НБУ;

• через власну внутрішньобанківську платіжну систему;

• через прямі кореспондентські відносини між комер­ ційними банками.

Кореспондентські (субкореспондентські) рахунки відкри­ваються комерційному банку (установі) згідно з Планом ра­хунків бухгалтерського обліку банків України. Одночасно з відкриттям кореспондентського (субкореспондентського) ра­хунку комерційному банку (установі) — учаснику СЕП від­кривається технічний кореспондентський (субкореспондент­ський) рахунок у РРП, через який безпосередньо забезпе­чується здійснення міжбанківських розрахунків.

Для відкриття кореспондентського рахунку комерційний банк повинен надати до регіонального управління НБУ такі Документи:

1. копію банківської ліцензії (для відкриття кореспон­ дентського рахунку;

2. заяву на відкриття рахунку встановленого зразка;

3. один з примірників належним чином оформленого ста­ туту із зазначенням реєстраційного номера, засвідченого під­ писом уповноваженої на те особи Національного банку Ук- Раіни та відбитком печатки, або копію Положення про філію, затверджену належним чином (для відкриття субкореспон­ дентського рахунку);

4. картку зі зразками підписів та відбитком печатки вста­ новленого зразка, засвідчену нотаріально.

Т,

ем_а

Кореспондентський (субкореспондентський) рахунок від. кривається на підставі укладеного договору та відповідного підпису на заяві про відкриття рахунку керівника або упов-новаженої ним особи регіонального управління НБУ.

Про відкриття кореспондентського (субкореспондент-ського) рахунку регіональне управління НБУ зобов'язане по­відомити податкову інспекцію, на території якої розташова­ний комерційний банк (установа), у триденний строк. Регіо­нальне управління НБУ, яке відкрило субкореспондентський рахунок установі комерційного банку, в свою чергу зобов'я­зане не пізніше наступного робочого дня проінформувати про це відповідне регіональне управління НБУ, де обслуго­вується комерційний банк цієї установи.