§4. Відповідальність за порушення зобов'язань по договору банківського рахунку

Слід зазначити, що на початку 90-х років платіжно-розра­хункова система опинилась під тиском величезного обсягу неплатежів, які охопили не тільки Україну, але і практично

всі держави колишнього СРСР. Криза платіжної системи бу­ла викликана низкою об'єктивних економічних причин. Не­достатньо опрацьовані заходи щодо зміни порядку та форм розрахунків, поспішні організаційні рішення лише загостри­ли ситуацію. До того ж деякі комерційні банки свідомо затримували операції по рахункам своїх клієнтів, викорис­товуючи ці кошти в особистих цілях в якості кредитних ресурсів.

В таких умовах підприємства, довгий час не отримуючи належні їм грошові кошти, стали шукати шляхів притягнен­ня до відповідальності комерційних банків, які перед ними завинили. Однак зміни принципів побудови банківської сис­теми та взаємовідносин банків з клієнтами не призвели до відповідної переробки нормативної бази, що регулює договір­ні відносини в сфері банківської діяльності. Підприємства зіткнулись з майже повною відсутністю чітких теоретичних розробок щодо відповідальності банків за порушення правил здійснення розрахункових операцій. У зв'язку з масовими затримками перерахування коштів, втратою розрахункових банківських документів ця проблема стала надзвичайно актуальною.

Законодавством визначено, що у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами своїх зобов'язань, які випливають з договору банківського рахунку, комерцій­ний банк і його клієнт можуть бути притягнуті до цивільно-правової відповідальності.

Цивільно-правова відповідальність передбачає покладен­ня уповноваженим державним органом на правопорушника додаткових обов'язків.

Так, за порушення правил здійснення розрахункових операцій банк несе відповідальність у формі відшкодування збитків та сплати неустойки (штрафу, пені), яка в свою чер­гу може бути передбачена законом або договором (договірна неустойка).

Підприємства (платники та одержувачі коштів), як і установи банків, також мають контролювати своєчасне про­ведення розрахунків.

Підприємство, яке не дотримується встановлених стро­ків платежів, в обов'язковому порядку згідно з постановою Верховної Ради України від 24 грудня 1993 р. «Про відпові­дальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»

має сплачувати на користь одержувача коштів пеню у розмі­рі 0,5 відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо більший розмір пені не обумовле­ний угодою сторін.

У випадках затримки зарахування грошових надходжень на рахунок клієнта з вини банку одержувач коштів отримує від банку пеню в розмірі 0,5 відсотка за кожний день про-строчки, якщо більший розмір пені не передбачено угодою про проведення касово-розрахункових операцій.

У разі перевищення обслуговуючим банком відправника коштів нормативного терміну платежів з нього у безакцепт-ному порядку стягується пеня за кожний день затримки відповідно до постанови Верховної Ради України від 25 черв­ня 1993 р. «Про норматив обігу платіжних документів в Україні».

Відповідальність за необґрунтованість безспірного стяг­нення або безакцептного списання коштів, за недостовір-ність даних, зазначених у розрахункових документах, згідно з нормами цивільного законодавства (статті 203, 440 Цивіль­ного кодексу України) має застосовуватись у вигляді відшко­дування заподіяних безпідставним безспірним стягненням або безакцептним списанням збитків.

Крім того, в договорах, які укладаються між суб'єктами підприємницької діяльності, може передбачатись також від­повідальність у вигляді штрафів за випадки необгрунтовано­го безспірного стягнення коштів на користь суб'єктів під­приємницької діяльності.

Відповідно до ст. 8 Арбітражного процесуального кодек­су України за необгрунтоване списання у безспірному по­рядку претензійної суми винна сторона сплачує другій сто­роні штраф у розмірі 10 відсотків від списаної суми.

Слід зазначити, що банк не несе відповідальності за дос­товірність змісту розрахункового документа, і всі суперечки, які можуть виникнути з цих питань між підприємствами, 1 мають вирішуватися в претензійно-позовному порядку.

Крім того, чинним законодавством і договорами можуть передбачатись додаткові санкції за окремі порушення вико­нання грошових зобов'язань.

Для правильного застосування норм законодавства, які передбачають відповідальність банку за неправильне (не- 1 своєчасне) списання (зарахування) сум з рахунку власника, |

Правове регулювання банківських операцій

р озглянемо такі питання як «несвоєчасне списання коштів» _та «неправильне списання коштів».

Несвоєчасне списання коштів — це списання коштів з рахунку, яке зроблено пізніше наступного дня після отри­мання відповідного документа. Втрата розрахункового доку­мента в процесі здійснення безготівкових розрахунків також може розглядатись як окремий випадок несвоєчасного зара­хування грошей на рахунок.

Треба зазначити, що поняття «день» слід тлумачити не як календарний або робочий день, а як операційний день, тобто частину робочого дня банку, протягом якої у відповід­ності з внутрішнім розпорядком роботи банку здійснюються відповідні операції.

Поняття «неправильне зарахування» (списання) коштів на рахунок (з рахунку) в чинному законодавстві конкретно не розкривається.

Існує така думка, що під помилковими записами треба розуміти будь-яке неправильне списання коштів з вини бан­ку з рахунків або зарахування коштів на рахунки, в тому числі через неправильне застосування діючих правил.

На практиці маємо чимало випадків, коли помилки банку призводять до суттєвої шкоди інтересам клієнтів. Наприк­лад, склалася така ситуація, що неможливо знайти загублені розрахункові документи, а в результаті — неможливо зара­хувати відповідну суму на рахунок клієнта. Нерідко трап­ляються і прямі зловживання зі сторони працівників банку. Тому у випадку неправильного або несвоєчасного зарахуван­ня коштів на рахунок клієнта необхідно ставити питання про притягнення банку до цивільно-правової відповідальності.

119

Правове регулювання розрахункових відносин

121