§ 2. Організація діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів

Комерційні банки, як і будь-які інші юридичні особи, мають право випускати різноманітні цінні папери, тобто можуть займатися професійною діяльністю на ринку цінних паперів.

Професійна діяльність на ринку цінних паперів — це під­приємницька діяльність по перерозподілу фінансових ресур. сів за допомогою цінних паперів та організаційному, інфор­маційному, технічному, консультаційному та іншому обслу­говуванню випуску та обігу цінних паперів, що є, як прави­ло, виключним або переважним видом діяльності.

Положення «Щодо організації діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів», затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) та постановою Правління НБУ від 18 травня 1999 р. визначає, що до професійної діяльності на ринку цін­них паперів, яку можуть здійснювати банки, належить:

• торгівля цінними паперами;

• депозитарна діяльність зберігана цінних паперів;

• ведення реєстрів власників іменних цінних паперів;

• управління цінними паперами.

Комерційний банк повинен організувати свою діяльність на ринку цінних паперів у складі організаційно відокремле­них внутрішніх підрозділів або дочірніх структур.

Спеціалізований структурний підрозділ здійснює окремі види професійної діяльності на ринку цінних паперів на підс­таві внутрішнього Положення за умови дотримання ним установлених чинним законодавством вимог, що обмежують ризики за операціями з цінними паперами. Банк зобов'яза­ний виконувати ці умови при досягненні суми угод за цінни­ми паперами більше ніж 0,5 млн. грнивень у квартал.

Положення про підрозділ банку для здійснення професій­ної діяльності на ринку цінних паперів затверджується в по­рядку, визначеному статутними документами банку.

Це Положення повинно містити вимоги щодо:

1. наявності достатньої кількості фахівців;

2. наявності комп'ютерної техніки та відповідного про­ грамного забезпечення;

3. наявності окремого приміщення;

4. обмеження на обмін інформацією з іншими підрозділа­ ми банку, які виконують операції з цінними паперами;

5. переліку інформації, яка не підлягає передачі до інших підрозділів банку;

6. окремого технічного та технологічного забезпечення

підрозділу;

7. системи захисту від несанкціонованого доступу до ін­ формації цього підрозділу;

8. системи обмеження доступу спеціалістів та працівни­ ків банку, які безпосередньо не займаються здійсненням певних видів професійної діяльності на ринку цінних папе­ рів, до спеціалізованих підрозділів банку;

9. визначення окремого механізму управління ризиками за операціями з цінними паперами (стосовно розміру статут­ ного фонду).

Загальні та додаткові вимоги щодо організації роботи під­розділу для здійснення певного виду професійної діяльності на ринку цінних паперів, визначаються чинним законодав­ством України та відповідними нормативними актами банку. Керівник та спеціалісти підрозділу, які безпосередньо залу­чені до здійснення певного виду професійної діяльності на ринку цінних паперів, повинні мати відповідну кваліфікацію спеціалістів та пройти сертифікацію у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку.

У разі якщо банк має декілька структурних підрозділів, що спеціалізуються на здійсненні різних видів професійної діяльності на ринку цінних паперів, забороняється суміщен­ня роботи спеціалістів з проведення операцій з купівлі-про-дажу цінних паперів та управління цінними паперами з про­веденням інших видів операцій — веденням реєстрів, депо­зитарних операцій.

Депозитарна діяльність — це надання послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску,, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслугову­вання операцій на цих рахунках (включаючи кліринг та роз­рахунки за угодами щодо цінних паперів) та обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.

Депозитарій цінних паперів — юридична особа, яка проводить виключно депозитарну діяльність і може здійсню­вати кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів.

166

Тема 8

Тема 8

167

Зберігай — комерційний банк або торговець цінними па­перами, який має дозвіл на зберігання та обслуговування обігу цінних паперів і операцій емітента з цінними паперами на рахунках у цінних паперах. Зберігач не має права вести реєстр власників цінних паперів, які він зберігає згідно з до­говором про відкриття рахунку в цінних паперах.

Реєстратор — це юридична особа — суб'єкт підприєм­ницької діяльності, яка одержала у встановленому порядку дозвіл на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Розрахунковий банк — це банк, з яким депозитарій ук­лав договір про грошові розрахунки за угодами щодо цінних паперів.

Стаття 2 Закону України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» визначає, що обслуговування обігу державних цін­них паперів, в тому числі депозитарну діяльність щодо цих паперів, здійснює Національний банк України. Правила здійснення депозитарної діяльності з державними цінними паперами встановлюються Державною комісією з цінних па­перів та фондового ринку спільно з Національним банком.

Ведення реєстрів власників іменних цінних паперів є ви­ключною діяльністю суб'єктів підприємницької діяльності і не може поєднуватися з іншими видами діяльності, крім де­позитарної.

Дозвіл на здійснення депозитарної діяльності комерцій­ним банкам надається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України. Облік цінних паперів у Національній депозитарній системі здійснюється відповідно до норм та правил обліку цін­них паперів, затверджених ДКЦПФР за погодженням з НБУ, а для комерційних банків — Державною комісією з цінних па­перів та фондового ринку спільно з Національним банком Ук­раїни, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України.