Банківське_право_України_(Качан)

Тема 10

197

юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу). Таким чином, до підприємств можуть бути віднесені у даному випадку і банки.

Перелік відомостей, які становлять комерційну таємницю, визначається керівником підприємства (банку). Визначаючи склад комерційної таємниці, необхідно пам'ятати, що законодавством України передбачено перелік відомостей, які не можуть становити комерційної таємниці. Так, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 1993 р. № 611, не можуть становити комерційної таємниці:

установчі документи, документи, що дозволяють зай матися підприємницькою діяльністю та її окремими видами;
інформація за всіма встановленими формами держав ної звітності;
дані, необхідні для перевірки, обчислення і сплати по датків та інших обов'язкових платежів;
відомості про чисельність і склад працюючих. їх заро бітну плату в цілому та за професіями і посадами, а також наявність вільних робочих місць;

документи на сплату податків і обов'язкових платежів;

інформація про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об'єд наннях та інших організаціях, що є суб'єктами під приємництва;

документи про платоспроможність;

інформація про забруднення навколишнього природ ного середовища, невиконання умов безпеки праці, реалізацію продукції, яка завдала шкоди здоров'ю, а також інші порушення законодавства України і розмі ри понесених при цьому збитків;

— відомості, які відповідно до діючого законодавства підлягають оголошенню (масова інформація та інфор мація, що публічно розповсюджується через друкова ні та аудіовізуальні канали, закони, нормативні акти, що стосуються свобод і законних інтересів громадян тощо).

Враховуючи відкритий доступ до вищезазначеної інформації, необхідно пояснити деякі моменти.

До форм державної звітності відносяться лише форми, встановлені (затверджені) Міністерством статистики України.

До документів про платоспроможність і даних, що необхідні для перевірки обчислення податків, не можна відносити документи і відомості по операціях, рахунках і вкладах клієнтів та кореспондентів банку, оскільки вони згідно з Законом України «Про банки і банківську діяльність» належать до банківської таємниці. Як відомо, у разі розходження у правових нормах повинен спрацьовувати принцип верховенства закону над підзаконним актом.

Відомості про чисельність і склад працюючих, їх заробітну плату не треба плутати з поіменним складом персоналу банку і матеріальним забезпеченням конкретних працівників. Відкритий доступ до такої інформації, особливо про осіб, що займають ключові посади у банку, може бути використано злочинцями для тиску на цих працівників з метою примушення їх до виконання протиправних дій або скоєння

злочину.

Доступ до інформації, що становить комерційну таємницю, регулюється Законом України «Про підприємства в Україні», у ст. ЗО якого зазначено, що склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, порядок їх захисту визначаються керівником підприємства, банку.

Постає питання, як бути з інформацією, яка згідно із вищезазначеними актами не може бути визначена як банківська або комерційна таємниця, але доступ до якої необхідно обмежити? Це питання може бути вирішене шляхом надання такій інформації режиму конфіденційної. Відповідно до ст. ЗО («Інформація з обмеженим доступом») Закону України «Про інформацію», конфіденційна інформація за своїм правовим режимом належить до інформації з обмеженим доступом, її складають відомості, що знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і розповсюджуються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов.

Згідно із вищеназваним законом власник має право самостійно відносити інформацію до категорії конфіденційної, визначати режим доступу до неї та встановлювати систему її

захисту.

Тут слід зазначити, що деякі матеріали містять коментарі (Науково-практичний коментар Кримінального кодексу Ук-

198

Те*

Содержание