Тема 41 Гіорядок створення та припинення діяльності комерційних банків

81

— на підставі рішення НБУ про відкликання у банку лі­ цензії в зв'язку з його неплатоспроможністю та рішен­ ня арбітражного суду про визнання його банкрутом.

Умови, за яких НБУ може відкликати ліцензію, передба­чені ст. 62 Закону України «Про Національний банк України».

Слід зазначити, що відкликання ліцензії на здійснення банківських операцій тісно пов'язано з порядком ліквідації банківської установи. Відкликання ліцензії на всі операції при певних порушеннях може стати приводом для ліквідації банку.

Розглянемо більш детально процедуру ліквідації банку. Національний банк України має право припиняти діяль­ність комерційних банків та їх філій у випадку:

• виявлення недостовірних даних, на підставі яких во­ ни були зареєстровані;

• затримки початку діяльності більш ніж на один рік з моменту реєстрації;

• здійснення операцій, заборонених ст. З Закону «Про банки і банківську діяльність» (діяльність у сфері ма­ теріального виробництва, торгівлі, страхування), а також таких, що виходять за межі їх правоздатності;

• систематичного порушення економічних нормативів, невиконання розпоряджень НБУ;

• надання недостовірної інформації або ненадання звіт­ ності;

• збиткової діяльності, виникнення положення, яке заг-] рожує інтересам їх вкладників та кредиторів;

• виявлення порушень вимог антимонопольного зако­ нодавства та створення перешкод при використанні клієнтом права вільно обирати банк;

— визнання банку неплатоспроможним (банкрутом).

Припинення діяльності комерційного банку шляхом лік­відації здійснюється в порядку, передбаченому законами Ук­раїни «Про банки і банківську діяльність», «Про Національ­ний банк України», «Про господарські товариства», «Про банкрутство» (нова назва в редакції Закону від ЗО червня 1999 р. «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом), а також Положенням НБУ від 4 лютого 1998 р. «Про застосування Національним банком і України заходів впливу до комерційних банків за порушення і банківського законодавства», із змінами та доповненнями,

_які були внесені постановою Правління НБУ від 31 березня 1999 р. № 156.

Рішення про примусову ліквідацію комерційного банку приймається Правлінням НБУ та оформлюється відповідною постановою. Цією постановою також відкликається ліцензія на право здійснення всіх банківських операцій, припиняють­ся повноваження правління, ради банку і загальних зборів комерційного банку. Копія постанови про ліквідацію комер­ційного банку, відкликання ліцензії на право здійснення всіх банківських операцій надсилається комерційному банку в день її прийняття.

У разі прийняття рішення про ліквідацію комерційного банку та відкликання ліцензії на право здійснення всіх бан­ківських операцій керівник регіонального управління НБУ, в якому відкритий кореспондентський рахунок банку, не пізні­ше наступного дня після прийняття відповідного рішення припиняє всі активні операції за кореспондентськими (суб-кореспондентськими) рахунками як у національній, так і в іноземній валютах. У тому випадку, якщо комерційний банк має відкриті кореспондентські рахунки у закордонних бан­ках, ліквідаційна комісія на підставі відповідної інформації регіонального управління НБУ, в якому відкритий кореспон­дентський рахунок банку, доводить до цих банків рішення про ліквідацію комерційного банку та забезпечує повернення коштів з кореспондентських рахунків на накопичувальний рахунок ліквідатора (ліквідаційної комісії).

Ліквідація комерційного банку проводиться ліквідацій­ною комісією, яка створюється відповідним регіональним уп­равлінням НБУ не пізніше п'яти робочих днів після отриман­ня постанови Правління НБУ про ліквідацію комерційного банку. Роботою ліквідаційної комісії керує її голова, призна­чений наказом начальника регіонального управління НБУ про створення ліквідаційної комісії. Рішення щодо заміни в разі потреби голови та членів ліквідаційної комісії прий­мається керівником регіонального управління Національного банку України.

До складу ліквідаційної комісії можуть входити кредито­ри, які не є акціонерами банку, що ліквідується, і представ­ники органів Державної податкової служби за їх згодою.

Не можуть входити до складу ліквідаційної комісії акціо­нери (учасники) комерційного банку. Головою та головним

82

Тема 4

Порядок створення та припинення діяльності комерційних банків

83

бухгалтером ліквідаційної комісії не можуть бути кредитори банку, що ліквідується.

Ліквідатором банку може бути юридична особа, основ­ною діяльністю якої є надання юридичних або аудиторських послуг.

У разі прийняття Національним банком України рішення про ліквідацію комерційних банків, нагляд за діяльністю яких здійснює Управління нагляду за великими банками, ліквідатор (ліквідаційна комісія) призначається постановою Правління Національного банку України.

Якщо ліквідація комерційного банку здійснюватиметься ліквідатором, то регіональне управління НБУ за погоджен­ням із заступником Голови Правління НБУ (куратором сис­теми банківського нагляду) або Національний банк України в особі заступника Голови Правління НБУ (куратора систе­ми банківського нагляду) за поданням Управління нагляду за великими банками зобов'язані в строк до п'яти робочих днів після дня отримання постанови Національного банку України про ліквідацію комерційного банку (про призначен-ИЯ ліквідатора) укласти з ліквідатором відповідний договір, в якому визначаються прав та обов'язки сторін щодо забезпе­чення процедури ліквідації комерційного банку.

Робота ліквідатора (ліквідаційної комісії) оплачується за рахунок банку, що ліквідується, або інших джерел. Кошто­рис витрат ліквідатора (ліквідаційної комісії) затверджує ор­ган, який його призначив.

Ліквідатором не може бути юридична особа, яка:

• є кредитором або акціонером (учасником) банку, що ліквідується;

• є стороною у судовій справі за участю банку, що лік-ч відується.

Юридична особа, перед призначенням її ліквідатором, зо­бов'язана надати Національному банку України інформацію про свої ділові інтереси, зокрема щодо:

1. заборгованості перед банками або володіння майнови­ ми правами банків;

2. невиконання будь-яких зобов'язань по відношенню до ' будь-якого банку за останні п'ять років;

3. володіння майном, яке конкурує з нерухомим майном 1 банку, якщо при ліквідації здійснюватиметься оцінка цього І майна, володіння та управління ним;

4. інших інтересів, що можуть зашкодити неупереджено- му виконанню функцій ліквідатора;

5. інформацію про відсутність конфлікту інтересів з На­ ціональним банком України.

Національний банк України перед призначенням ліквіда­тора зобов'язаний переконатись у відсутності конфлікту ін­тересів та у здатності юридичної особи діяти неупереджено.

У разі виникнення конфлікту інтересів після призначен­ня ліквідатора останній зобов'язаний вжити заходів щодо усунення конфлікту інтересів та одночасно повідомити про це Національний банк України, який вирішує питання щодо можливості продовження роботи ліквідатора.

НБУ здійснює контроль за діяльністю ліквідатора (лікві­даційної комісії). У разі невідповідності роботи останнього встановленим вимогам законодавства та умовам договору Національний банк України має право розірвати договір та призначити нового ліквідатора (ліквідаційну комісію).

Ліквідатор (ліквідаційна комісія) не має права:

— використовувати або дозволяти використовувати майнові активи банку, що ліквідується, в своїх інте­ ресах або в інтересах третіх осіб;

— приймати зобов'язання від імені Національного банку України без його письмового дозволу;

— розголошувати службову інформацію, якщо це не пов'язано із виконанням функцій ліквідатора.

Особи, які залучаються до процедури ліквідації, якщо вони є працівниками Національного банку України, звіль­няються за їх згодою від виконання своїх трудових обов'яз­ків зі збереженням за ними місця роботи, заробітної плати та всіх виплат, передбачених системою оплати праці за ос­новним місцем роботи, на весь час їх участі у процедурі лік­відації комерційного банку.

Від дня свого призначення ліквідатор (ліквідаційна комі­сія) має повне та виняткове право управляти та контролюва­ти банк, вживати будь-яких заходів для ефективної ліквідації банку та одержання максимальної виручки від продажу ак­тивів банку. При здійсненні заходів щодо проведення лікві­дації банку ліквідатор (ліквідаційна комісія) діє в межах на-Даних повноважень, а саме:

1. управляє майном банку;

2. здійснює інвентаризацію та оцінку майна банку. При

84

Порядок створення та припинення діяльності комерційних банків

85

визначенні суми, яку можна отримати від продажу активів, ліквідатор зобов'язаний дати оцінку різним пропозиціям з урахуванням ринкової вартості активів;

3. визначає ліквідаційну масу та розпоряджається нею;

4. проводить роботу щодо стягнення дебіторської забор­ гованості, у тому числі може подавати позови у судові орга­ ни від імені банку;

5. виявляє кредиторів та вживає заходів, спрямованих на задоволення їх вимог, зокрема реалізує майно банку;

6. вирішує в установленому чинним законодавством по-^ рядку питання щодо звільнення працівників банку та при-| значення спеціалістів для забезпечення діяльності ліквідато­ ра (зокрема головного бухгалтера), у разі необхідності може залучати до роботи з ліквідації банку будь-якого експерта, консультанта;

7. виплачує в установленому порядку заробітну плату особам, залученим до процедури ліквідації банку;

8. складає ліквідаційний баланс і подає його на затвер­ дження регіональному управлінню НБУ;

9. приймає документи від банку, що ліквідується, та пе­ редає їх до архіву регіонального управління НБУ.

Ліквідатору (ліквідаційній комісії) забороняється вчиня­ти дії, які б свідчили про продовження діяльності банку.

Дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскар­жені кредиторами або засновниками, акціонерами (учасни­ками) банку в судовому порядку.

Для забезпечення виконання ліквідатором (ліквідацій­ною комісією) своїх повноважень у регіональному управлінні НБУ замість закритого кореспондентського рахунку банку відкривається накопичувальний рахунок № 1207, на який зараховуються кошти банку і надходження на його адресу та з якого проводяться розрахунки з кредиторами.

Відкриття накопичувального рахунку здійснюється на підставі рішення про ліквідацію банку та нотаріально засвід­ченої картки із зразками підписів уповноважених осіб, за- І лучених до ліквідації, з відбитком печатки банку, що лікві­дується. Представник регіонального управління НБУ, в яксні му відкритий кореспондентський рахунок комерційного бан-.1 ку, що ліквідується, візує перші примірники розрахункових документів на перерахування коштів з накопичувального 1 рахунку.

Ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний протягом трьох днів після свого призначення опублікувати в одному з офіційних друкованих видань та в одній з місцевих газет за місцезнаходженням банку, що ліквідується, інформацію про початок ліквідації банку, а також вивісити цю інформацію у кожному територіальному підрозділі банку із зазначенням дати та адреси, за якою він приступає до виконання своїх обов'язків. Також надсилаються письмові повідомлення вкладникам банку — фізичним особам, із зазначенням роз­міру вкладу згідно з бухгалтерським обліком банку.

Вимоги кредиторів повинні бути заявлені протягом одно­го місяця від дня першої публікації вищезгаданого оголошен­ня в офіційному друкованому органі. Після закінчення цього строку заяви кредиторів та вкладників банку не приймаються.

Законодавством передбачена можливість викупу банку. Юридична особа, яка бажає викупити банк у цілому або приєднати його, подає до ліквідатора (ліквідаційної комісії) відповідну заяву. Після закінчення строку, наданого креди­торам для заявлення своїх вимог, у разі наявності пропози­цій купити банк у цілому або приєднати його до іншого бан­ку ліквідатор (ліквідаційна комісія) може звернутися до від­повідного регіонального управління НБУ з обгрунтованими пропозиціями щодо продажу або реорганізації банку шляхом приєднання до іншого банку — юридичної особи.

Продаж або реорганізація банку, що ліквідується, мо­жуть здійснюватися за умови згоди кредиторів, майнові ви­моги яких становлять не менше двох третин суми визначе­них претензій до банку. Згода кредиторів на продаж або реорганізацію банку, що ліквідується, оформляється відпо­відним протоколом зборів кредиторів. При цьому між лікві­датором (ліквідаційною комісією) і юридичною особою, яка бажає викупити банк у цілому або приєднати його, уклада­ється угода про переведення боргу (угода про умови прове­дення реорганізації) та здійснюється реструктуризація ста­тутного капіталу. У разі продажу або реорганізації банку, що ліквідується, вся сукупність майнових прав і зобов'язань пе­реходить до юридичної особи, яка бажає викупити банк у ці­лому або приєднати його до банку-правонаступника, за пере­датним балансом, що складається на підставі проміжного ліквідаційного балансу.

86

Н а підставі висновків регіонального управління та відпо­відного підрозділу системи банківського нагляду і за умови перерахування юридичною особою, яка бажає викупити банк у цілому або приєднати його, коштів (крім випадків, ко­ли приєднання банку, що ліквідується, не пов'язане з потре­бою формування банком-правонаступником капіталу в необ­хідному розмірі) на окремий накопичувальний рахунок № 3207, відкритий у відповідному регіональному управлінні НБУ, у необхідному для формування капіталу банку розмірі] згідно з п. 3.1 Інструкції про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків, затвердженої постановою; Правління НБУ від 14 квітня 1998 р. № 141, Комісія з пи­тань нагляду і регулювання діяльності банків Національного» банку України може давати дозвіл на продаж або реорганіза-цію банку, що ліквідується. У разі реорганізації банку, що] ліквідується, шляхом приєднання банк-правонаступник здійснює організаційні заходи згідно з чинним законодав­ством і нормативними актами Національного банку України, що регламентують процедуру реорганізації комерційних банків.

У разі ліквідації банку шляхом продажу частини або усіх його активів ліквідатор (ліквідаційна комісія) протягом трьох місяців з дня свого призначення здійснює інвентаризацію ак­тивів банку. У цей термін ліквідатор (ліквідаційна комісія) має право розірвати договори про надання банком послуг, а також припинити зобов'язання банку щодо оренди (найму) рухомого і нерухомого майна, попередньо повідомивши про це іншу сторону за тридцять днів.

Ліквідатор (ліквідаційна комісія) у двомісячний термін з дати призначення зобов'язаний:

• припинити трастові зобов'язання банку, повернути власнику всі активи та матеріальні цінності, що пере­ бувають у довірчому управлінні банку, здійснити ос- ] таточні розрахунки за трастовими рахунками;

• надіслати повідомлення всім клієнтам, які користу- І ються послугами відповідального зберігання, про не­ обхідність вилучити свої цінності протягом місяця.

Матеріальні цінності, що перебували на відповідальному зберіганні банку і не були вилучені власниками в зазначе­ний у повідомленні строк, вважаються фондами, на які не можуть претендувати кредитори банку. Вони переходять у

Порядок створення та припинення діяльності комерційних банків 87

р озпорядження Національного банку України для повернен­ня законним власникам.

Ліквідатор (ліквідаційна комісія) у строк до трьох місяців від дня, зазначеного у повідомленні про ліквідацію, здійснює такі заходи щодо задоволення вимог кредиторів:

1. складає перелік акцептованих ним вимог для затвер­ дження Національним банком України;

2. відхиляє вимоги у разі сумніву в їх дійсності;

3. визначає суму заборгованості кожному кредитору та черговість погашення вимог;

4. сповіщає кредиторів про акцептування вимог;

5. щотижня протягом трьох тижнів публікує оголошення про день і місце, де можна ознайомитись з переліком вимог, та про дату подання цього переліку Національному банку України.

Після закінчення періоду, протягом якого можна подава­ти вимоги та проводити роботу щодо визнання або відхилен­ня вимог кредиторів, ліквідатор (ліквідаційна комісія) скла­дає проміжний ліквідаційний баланс, враховуючи результати проведеної інвентаризації активів та майна банку, і подає йо­го до регіонального управління НБУ. Він повинен містити дані про майно банку, що залишилося, список вимог креди­торів та результати розгляду їх вимог. Проміжний ліквіда­ційний баланс зменшується на суму незаявлених та невизна­них вимог кредиторів.

Ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний щомісяця письмово повідомляти регіональне управління НБУ, в якому відкрито кореспондентський рахунок банку, про результати роботи та надавати необхідні документи. Така інформація обов'язково повинна містити дані про стягнення дебіторської заборгованості, стан реалізації майна банку та розрахунки з кредиторами.

Регіональне управління НБУ, в свою чергу, зобов'язане Щомісяця інформувати відповідний департамент системи банківського нагляду НБУ про роботу ліквідатора (ліквіда­ційної комісії). На вимогу зазначеного департаменту та ре­гіонального управління ліквідатор зобов'язаний надати до­даткову інформацію.

Для того, щоб задовольнити вимоги кредиторів, ліквіда­тор (ліквідаційна комісія) проводить роботу щодо продажу ^майна комерційного банку. Рішення про продаж майна прий-

Те

ПорЯД^ок створення та припинення діяльності комерційних банків

89

мається ліквідатором. Оголошення про аукціон з продажу майна публікується, як мінімум, у двох загальнодержавних та двох місцевих газетах.

В оголошенні зазначаються:

1. назва, опис та інша необхідна інформація про майно;

2. місце "а час аукціону, що має бути проведений протя­ гом місяця після опублікування оголошення;

3. умови покупки.

У тому випадку, якщо покупці відсутні і неможливо реа­лізувати повністю або частково майно банку, ліквідатор ви­рішує з кредиторами питання про передачу їм майна в раху­нок задоволення претензійних вимог.

Вимоги кредиторів до банку, що ліквідується, задоволь-і няються за рахунок коштів банку у такій послідовності:

1) витрати і винагородження ліквідатора (ліквідаційної комісії) згідно із затвердженим кошторисом та договором з Національним банком України;

2. витрати Національного банку України, здійснені з ме­ тою забезпечення проведення ліквідації;

3. вимоги кредиторів, забезпечені заставою (сума, що ви­ плачується, не перевищує вартість застави);

4. зобов'язання перед працівниками банку з оплати пра­ ці, не виконані та накопичені до дня призначення ліквідато­ ра (ліквідаційної комісії);

5. вимоги щодо державних і місцевих податків та непо­ даткових платежів до бюджету і вимоги органів державного страхування та соціального забезпечення;

6. вимоги інших кредиторів;

7. всі інші вимоги.

Слід зазначити, що вимоги кожної із наступних категорій і задовольняються тільки після повного задоволення вимог по­передньої черги.

Активи, що залишились після погашення усіх вимог до банку, розподіляються між акціонерами (учасниками) відпо­відно до кількості акцій, що їм належать.

Ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний викорис­товувати кошти Спеціального фонду страхування вкладів фі­зичних осіб, створеного відповідно до постанови Правління НБУ від 22 лютого 1999 р. № 72, тільки за цільовим призна­ченням для задоволення вимог вкладників — фізичних осіб,

вимоги яких задовольняються за рахунок цих коштів пропор­ційно розміру вкладу.

Вимоги кредиторів не задовольняються у таких випадках:

1. майна банку не вистачає для задоволення вимог;

2. вимоги не надійшли протягом встановленого часу;

3. вимоги не визнані ліквідатором (ліквідаційною комі­ сією), не оскаржені кредитором в установленому порядку або, за запереченням кредитора, прийнято рішення про неза­ доволення його вимоги.

У випадку, коли виникають спори щодо виплати заборго­ваності банку його кредиторам, кошти не підлягають розпо­ділу між акціонерами (учасниками) до вирішення цих спорів.

Від дня прийняття рішення про ліквідацію комерційного банку припиняється нарахування пені та відсотків з усіх ви­дів заборгованості банку та штрафів, нарахованих за резуль­татами перевірок, здійснених Національним банком України, місцевими державними податковими адміністраціями тощо, а також за активними та пасивними операціями, у тому чис­лі за депозитами. З цього дня також припиняється нараху­вання процентів банками-кореспондентами за міжбанків-ськими кредитами, наданими ними банку, що ліквідується.

Після закінчення роботи ліквідатор (ліквідаційна комісія) складає ліквідаційний баланс, який не пізніше десяти днів від дня закінчення строку роботи ліквідатора (ліквідаційної комісії) подається разом з матеріалами про його роботу ре­гіональному управлінню НБУ для розгляду та затвердження.

Не пізніше десяти днів після завершення роботи ліквіда­тор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний отримати довідку ор­ганів внутрішніх справ щодо знищення печаток та штампів банку, що ліквідується, та надати її до регіонального управ­ління НБУ.

У разі втрати печаток та штампів комерційного банку ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний надати пояс­нювальну записку та копію заяви до органів внутрішніх справ про їх знищення.

Розгляд матеріалів щодо ліквідації або реорганізації ко­мерційного банку (у разі реорганізації обов'язково має бути акт приймання та передачі майна і документів, підписаний банком, що реорганізується, та банком-правонаступником), Що готуються регіональним управлінням НБУ, затвердження ліквідаційного балансу та закриття накопичувального рахун-

90

Тема 4

ку здійснює уповноважена Правлінням НБУ Комісія з пи­тань нагляду і регулювання діяльності банків при регіональ­ному управлінні НБУ.

Рішення про виключення комерційного банку з Республі­канської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фі­нансово-кредитних установ приймає Комісія з питань нагля­ду і регулювання діяльності банків Національного банку України.

Ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний передати документи комерційного банку, що ліквідується, на зберіган­ня до архіву регіонального управління НБУ за територіаль­ною ознакою відповідно до Переліку документів Національ­ного банку України, установ і організацій його системи, ак­ціонерно-комерційних та комерційних банків України із заз­наченням строків зберігання, затвердженого постановою Правління НБУ від 23 грудня 1996 р. № 327, та згідно з роз­ділом 95 Інструкції з діловодства в центральному апараті та установах Національного банку України, затвердженої по­становою Правління НБУ від 4 січня 1998 р. № 1.

Після виключення комерційного банку з Республікан­ської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінан­сово-кредитних установ ліквідатор (ліквідаційна комісія)¹ звільняється від будь-яких зобов'язань, пов'язаних з ліквіда­цією банку. Ліквідація комерційного банку вважається оста­точно завершеною, а банк таким, що припинив свою діяль­ність, з моменту внесення запису про це до Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ.

Ліквідація комерційного банку у разі його неплатоспро­можності (банкрутства) здійснюється на підставі Закону Ук-раїни «Про банкрутство», однак зазначимо, що діючий Закон не враховує в достатній мірі специфіку банківської справи, тому вже давно назріла нагальна потреба в прийнятті окре-1 мого спеціального нормативного акту для належного врегу- і лювання усіх питань, пов'язаних з ліквідацією комерційного банку у разі його банкрутства.