logo search
Банківське_право_України_(Качан)

§ 2. Правова природа договору банківського рахунку та банківського вкладу

Відносини, які виникають між банком та клієнтом в резуль­таті відкриття та функціонування рахунку, умовно поді­ляють на дві групи: відносини, пов'язані зі зберіганням в банку коштів клієнта та зі здійсненням розрахункових опе­рацій банком за дорученням клієнта.

При внесенні вкладу в банк між ним та його клієнтом ук­ладається відповідний договір. Ці договірні відносини об'єд­нує відповідна єдність змісту. Банк приймає від клієнта пев­ну грошову суму, якою має намір розпоряджатися на свій розсуд, зобов'язується повернути цю суму у встановлений

96

Тема 5

ріравове регулювання банківських операцій ...

97

строк або на першу вимогу клієнта з нарахуванням обумов­лених відсотків. Все це свідчить про те, що такі договірні відносини повністю охоплюються конструкцією договору позики.

В діловому обороті, як правило, угоди укладаються в ін­тересах обох сторін. Клієнт має намір отримати кредит. Ос­новна ж мета банку полягає в залученні якомога більшої кількості вільних коштів юридичних та фізичних осіб, щоб використовувати їх в якості кредитних ресурсів.

Як правовий інститут банківський рахунок становить су­купність правових норм, що відносяться до різних галузей права.

Банківські рахунки повинні розглядатися перш за все як форма підприємницької діяльності, у якої є свої нормативи та правила здійснення. З цього погляду банківський рахунок є одним із компонентів виключно банківської діяльності, що означає недопустимість ведення банківських рахунків інши­ми суб'єктами, а також зумовлює публічний характер са­мого договору банківського рахунку, який для банка є обов'язковим.

Належність банківського рахунку до підприємницької діяльності означає також стандартизацію видів і умов бан­ківських рахунків, які розробляються, як правило, на рівні кожного банку в межах діючих нормативних вимог. Прак­тично у всіх банках світу існують свої локальні нормативні акти стосовно цих питань, наприклад: Правила ведення ра- і хунків; Правила обслуговування клієнтів; Загальні умови І укладання угод тощо. Для клієнта вони є обов'язковими у випадку договірного визнання.

Комерційні банки повинні відкривати рахунки фізичним та юридичним особам за певними правилами, з дотриманням встановлених Національним банком України вимог, зокрема вимог Інструкції НБУ «Про відкриття банками рахунків у на­ціональній та іноземній валюті», затвердженої постановою Правління НБУ від 18 грудня 1998 р. № 527. Ці вимоги ві-1 дображають режим рахунку і диференціюються в залежності від виду рахунку.

Крім того, у комерційних банків існує публічно-правовийі обов'язок повідомляти податковим органам за місцем реєст- | рації власника рахунку відомості про відкриття рахунків про- і тягом п'яти днів після відкриття.

Банківський рахунок слід розглядати як правовідносини, пов'язані зі зберіганням та рухом грошей. Серед досить ве­ликого складу учасників цих правовідносин необхідно виді­лити перш за все публічно-правові суб'єкти — податкові ор­гани держави та Національного банку, і тільки потім приват­но-правові суб'єкти — конкретний банк та клієнта, які укла­дають договір.

У зв'язку з банківським рахунком передусім виникають правовідносини між комерційним банком і Національним банком України та між комерційним банком і податковими органами. Наступний рівень правовідносин — між клієнтами банку та податковими органами. Останній рівень — це пра­вовідносини між банком та клієнтом, при цьому правове ре­гулювання відбувається таким чином, що зміст та межі дого­вору обумовлюються попередніми рівнями правовідносин та їх змістом.

Зробимо невеликий аналіз названих рівнів правовідносин.

Передусім варто зазначити, що процедура відкриття бан­ківського рахунку є одним з етапів створення підприємства. Так чи інакше, при наявності банківського рахунку можна формувати статутний капітал і починати власну підприєм­ницьку діяльність.

Підприємець зобов'язаний зберігати всі свої грошові кошти у банку, але має право обирати банківську установу для обслуговування.

Слід зазначити, що обов'язок підприємців та юридичних осіб зберігати грошові кошти у банку є імперативним (влад­ним) і має досить складну правову природу. З одного боку, Цей обов'язок є публічно-правовим і його встановлення обу­мовлено необхідністю забезпечення єдності руху грошових потоків в державі і контролю за цим процесом. З іншого бо-КУ> цей обов'язок реалізується через приватно-правову конструкцію — договір банківського рахунку, який в цьому відношенні визначається публічно-правовим регулюванням.

Клієнт відкриває рахунок у банку не лише для того, щоб зберігати там гроші, а скоріше з метою швидко та якісно здійснювати грошові платежі з будь-яким своїм контраген­том. Тому банк зі своєї сторони діє не тільки як самостій­ний фінансовий підприємець, але й як елемент банківської системи. 7~з,и

98

Тема *> Правове РегУлювання банківських операцій

99

І, нарешті, банківський рахунок являє собою договір бан­ку та клієнта. Однак зазначимо, що ступінь свободи прий­няття рішення в цій сфері є досить незначною, оскільки на­віть вид рахунку, як правило, визначається видом юридичної особи. В договорі сторони можуть тільки визначити умови зворотності, встановити більш короткий строк операцій пс рахунку і строк самого договору, а також підвищити розмір відповідальності. Крім цього, треба мати на увазі, що договір укладається в нерівних умовах, оскільки для банку і дл? клієнта укладання договору є обов'язковим, але умови дого­вору визначає банк і відповідно він формує ті положення, які в найбільшій мірі відображають його інтереси.