§ 5. Нагляд нбу за діяльністю комерційних банків та заходи впливу за порушення банківського законодавства

Оскільки кредитно-банківська система України має життєво важливе значення для економіки країни, вона служить об'єктом прискіпливого нагляду та регулювання як з боку Національного банку, так і з боку вищих органів державної влади та управління.

Головна мета банківського регулювання та нагляду — безпека та фінансова стабільність банківської системи, за­хист інтересів вкладників і кредиторів.

Банківське регулювання і нагляд за діяльністю комер­ційних банків та інших фінансово-кредитних установ вико­нується у межах та порядку, передбачених законодавством України. Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками та іншими фінансово-кредитними установами банківського законодавства, нормативних актів НБУ і економічних нормативів.

Для здійснення своїх наглядових функцій Національний банк має право безоплатно одержувати від банків та інших фінансово-кредитних установ інформацію про їх діяльність відповідно до наданої ліцензії та пояснення стосовно отрима­ної інформації і проведення операцій. Отримана інформація не підлягає розголошенню, за винятком випадків, передбаче­них законодавством України.

Національний банк визначає своїми нормативно-правови­ми актами професійні вимоги до керівників виконавчих орга­нів, головних бухгалтерів банків та інших фінансово-кредит­них установ і має право вимагати звільнення з цих посад осіб, які не відповідають встановленим вимогам. У випадку, якщо комерційний банк, інша фінансово-кредитна установа або працівник не погоджуються з вимогою про звільнення з

38

"Гема 2

Національний банк України — центральний банк держави

39

посади, вони можуть оскаржити її до суду у двотижневий строк.

Наглядові та регулятивні функції Національний банк мо­же здійснювати безпосередньо через створений ним орган банківського нагляду.

До наглядових та регулятивних функцій Національного банку належать:

1. вступний контроль, змістом якого є чітке і повне ви­ значення вимог до реєстрації й отримання банками та інши­ ми фінансово-кредитними установами ліцензії на проведення банківських операцій, порядок її отримання;

2. попередній контроль, змістом якого є встановлення вимог до ведення справ банками та іншими фінансово-кре­ дитними установами з оптимальним ризиком, заборона або обмеження здійснення ними окремих видів діяльності, засто­ сування санкцій адміністративного і фінансового характеру відповідно до чинного законодавства України, перевірка пов­ ноти відрахувань до резервів страхування активних опера­ цій, які гарантують безпеку і стабільність банків та інших фі­ нансово-кредитних установ;

3. поточний контроль, змістом якого є визначення мето­ дів перевірки для забезпечення належного нагляду і їх вико­ ристання при інспектуванні банків та інших фінансово-кре­ дитних установ та розробка заходів щодо оздоровлення їх фі­ нансового стану.

Національний банк здійснює свої наглядові та регулятив­ні функції шляхом реалізації таких повноважень:

а) здійснює всі види перевірок банків, інших фінансово- кредитних установ в Україні (крім перевірок та ревізій фі­ нансово-господарської діяльності), а також перевірку досто­ вірності інформації, що надається юридичними та фізичними особами при реєстрації банків, інших фінансово-кредитних установ та ліцензуванні банківських операцій;

б) може вимагати від банків та інших фінансово-кредит­ них установ проведення загальних зборів акціонерів (учас­ ників) і визначає питання, за якими мають бути прийняті рішення;

в) може брати участь у роботі зборів акціонерів (учасни­ ків), засідань спостережної ради, правління і ревізійної комі­ сії банку та іншої фінансово-кредитної установи з правом до­ радчого голосу.

Національний банк ставить вимоги щодо здійснення обов'язкових аудиторських перевірок банків та інших кре­дитних установ, отримує висновки незалежних аудитор­ських організацій про результати діяльності банків та інших фінансово-кредитних установ.

Робота по банківському нагляду здійснюється по трьом основним напрямкам:

1. загальний нагляд;

2. інтенсивний нагляд;

3. нагляд високого ступеня.

Загальний нагляд поширюється на фінансово стійкі бан­ки, які дотримуються економічних нормативів, норм діючого законодавства та вказшок Національного банку, мають доб­ру ділову репутацію. Його здійснюють регіональні управлін­ня НБУ. Загальний нагляд полягає в контролі за дотриман­ням економічних нормативів та перевірці інших звітів, які надаються банками. Інформація про виявлення порушень надходить Правлінню Національного банку для прийняття відповідних рішень.

Інтенсивний нагляд розповсюджується на банки та інші фінансово-кредитні установи, які періодично порушують еко­номічні нормативи, а також припускаються інших незначних порушень, і не відзначаються фінансовою стабільністю.

Нагляд високого ступеня застосовується стосовно тих банків та інших фінансово-кредитних установ, які система­тично (два та більше разів протягом кварталу) порушують економічні нормативи та допускають інші значні порушення або мають незадовільний фінансовий стан.

Приймаючи рішення про застосування інтенсивного наг­ляду та нагляду високого ступеня департамент банківського нагляду НБУ проводить інспектування банків, їхніх відді­лень, філій та представництв, яке направлене на виявлення порушень-і недоліків в роботі банку. Інспектори департамен­ту перевіряють законність операцій, що виконуються, діяль­ність внутрішнього та зовнішнього аудиту, стан обліку, дос­товірність звітів, установчих та інших документів. За підсум­ками інспектування керівництву банку направляється інфор­мація, в якій зазначаються причини виявлених недоліків, оцінюється фінансовий стан банку, його можливості та шля­хи виходу з ситуації, що склалася. Вимоги Національного банку обов'язкові до виконання.

40

Тема 2

Національний банк України — центральний банк держави

41

На підставі отриманої інформації про порушення в діяль­ності комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ Національний банк організовує наради з керівницт­вом цих установ для визначення причин недоліків та напра-цювання конкретних заходів по їх усуненню. Про зміст захо­дів та строки їх реалізації керівництво банку або іншої фінан­сово-кредитної установи інформується письмово.

В двотижневий термін комерційний банк повинен інфор­мувати НБУ про вжиті заходи щодо реалізації отриманих приписів. У випадку, коли не вжито дієвих заходів, департа­мент банківського нагляду направляє відповідну інформацію голові ради комерційного банку.

У разі невиконання у встановлений Національним бан­ком строк вимог щодо усунення порушень, НБУ має право застосувати згідно з Законом «Про Національний банк Ук­раїни» та Положенням про застосування Національним бан­ком України заходів впливу до комерційних банків за пору­шення банківського законодавства, затвердженого постано­вою Правління НБУ від 4 лютого 1998 р. № 38, такі заходи зпливу:

1. накладати штраф на керівників банків та інших фінан­ сово-кредитних установ у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

2. накладати на банк та інші фінансово-кредитні устано­ ви штрафи відповідно до положень, затверджених Правлін­ ням Національного банку, але у розмірі не більше одного від­ сотка від суми зареєстрованого статутного фонду;

3. усувати керівництво (голову правління та головного бухгалтера) від управління банком та іншою фінансово-кре­ дитною установою і призначати тимчасову адміністрацію;

4. зупиняти дію ліцензії на здійснення окремих банків­ ських операцій на строк до одного року.

У разі порушення законів чи інших нормативних актів, що спричинило значну втрату активів або доходів і настання неплатоспроможності банку чи іншої фінансово-кредитної установи, заподіяло істотну шкоду інтересам їх клієнтів, а також у випадку приховування будь-яких рахунків, інших документів чи активів Національний банк має право відкли­кати ліцензію на здійснення усіх банківських операцій та прийняти рішення про реорганізацію або ліквідацію банку та призначити ліквідатора.

До примусових заходів впливу також можуть відносити:

• підвищення норми обов'язкових резервів;

• відкликання ліцензії;

• стягнення штрафу в розмірі неправомірно одержано­ го доходу;

• переведення комерційних банків у режим фінансово­ го оздоровлення.

До непримусових заходів впливу до комерційних банків належать:

1. лист із зобов'язаннями;

2. письмове попередження.

Розглянемо детальніше деякі з найбільш вагомих вище­зазначених заходів впливу.

Усунення керівництва комерційного банку

чи установи комерційного банку від управління

та призначення тимчасової адміністрації

для управління комерційним банком

Національний банк України має право усувати керів­ництво комерційного банку та його установ від управління у тому разі, якщо порушення є прямим наслідком особистих дій керівництва банку та його філій, до якого належать: го­лова правління банку, головний бухгалтер, начальники і го­ловні бухгалтери філій банку.

Пропозиція щодо усунення керівництва комерційного банку від управління подається регіональним управлінням або відповідним рівнем системи банківського нагляду НБУ на розгляд Комісії з питань нагляду та регулювання діяль­ності банків, яка готує відповідний висновок.

Рішення про усунення керівництва комерційного банку від управління приймається Правлінням НБУ та оформ­люється відповідною постановою (крім випадків, коли такі рішення прийняті правоохоронними органами або загальни­ми зборами акціонерів чи учасників комерційного банку, або іншим органом, визначеним статутом комерційного банку).

Регіональне правління НБУ, на території якого функціо­нує комерційний банк чи його установа, передає копію по­станови правлінню або раді комерційного банку та дає пи­сьмове розпорядження регіональній розрахунковій палаті про заборону прийняття до виконання платіжних документів

42

Тема 2

Національний банк України — центральний банк держави

43

за підписами керівників, які усунуті з посади, а також пові­домляє про це комерційний банк.

Підставами для призначення тимчасової адміністрації (адміністратора) банку можуть бути:

1. порушення встановлених економічних нормативів, не­ виконання нормативних актів НБУ та порушення банків­ ського законодавства, неподання або подання недостовірної звітності;

2. збиткова діяльність;

3. становище комерційного банку, за якого власних кош­ тів цього банку залишилось менше, ніж вимагається для йо­ го функціонування згідно з чинним законодавством;

4. інші обставини, що створюють реальну загрозу інтере­ сам вкладників та кредиторів (конфліктна ситуація в керів­ ництві банку, усунення керівництва банку від управління та наявність причин і умов, що можуть призвести до втрати платоспроможності банку тощо).

В тому випадку, якщо запропоновані НБУ шляхи виходу з кризової ситуації, що склалася в діяльності банку, не бу­дуть враховані керівництвом комерційного банку, відповід­ним департаментом системи банківського нагляду за підсум­ками перевірок порушується перед Правлінням Національно­го банку України питання про необхідність призначення тимчасової адміністрації.

Правління НБУ приймає рішення про призначення тим­часової адміністрації комерційного банку, яке оформлюється відповідною постановою. Тимчасова адміністрація призна­чається на визначений постановою строк та діє в межах встановлених повноважень. Метою діяльності тимчасової ад­міністрації та головним завданням є приведення справ ко­мерційного банку у відповідність до чинного законодавства, відновлення платоспроможності, забезпечення усунення ви­явлених порушень, причин і умов, які призвели до погіршен­ня фінансового стану, та здійснення інших заходів щодо ста­білізації діяльності комерційного банку.

Членами тимчасової адміністрації банку можуть бути особи, що мають економічну або юридичну освіту і досвід ро­боти, необхідний для виконання функцій тимчасової адмі­ністрації банку. Керівником та членами тимчасової адмініст­рації не можуть бути особи, які мають відносини з цим ко-

мерційним банком як акціонери (засновники), працівники банку чи його кредитори.

Тимчасова адміністрація під час виконання покладених на неї завдань щомісяця подає звіт про результати своєї діяльності відповідному рівню системи банківського нагляду Національного банку України. Загальний строк діяльності тимчасової адміністрації не може перевищувати дванадцяти місяців. Проте в окремих випадках, за рішенням Правління НБУ, встановлений строк діяльності тимчасової адміністра­ції може бути продовжений на три місяці.

Діяльність тимчасової адміністрації (адміністратора) при­пиняється в таких випадках:

1. Національним банком України прийняте відповідне рі­ шення про дострокове припинення роботи тимчасової адмі­ ністрації;

2. Національний банк України після закінчення строку повноважень тимчасової адміністрації не прийняв рішення про його продовження;

3. прийнято рішення відповідного органу про припинен­ ня діяльності комерційного банку.