1. Економічний зміст, призначення, завдання та принципи здійснення соціального страхування на випадок безробіття

Соціальний захист працюючого населення в Україні від проблем, пов'язаних із зменшенням доходу при втраті роботи з моменту здобуття незалежності в Україні здійснювався на основі Закону України „Про зайнятість населення”, що був прийнятий ще на початку 1991 року. Ще раніше - наприкінці 1990 р. в Україні була створена мережа Державної служби зайнятості, діяльність якої підпорядкована Міністерству праці та соціальної політики України.

С труктура Державного центру зайнятості представлена на рис. 8.1.

Рис. 8.1. Структура Державного центру зайнятості України

Основними напрямами діяльності є управління соціальним страхуванням на випадок безробіття, збір і акумуляція страхових внесків, контроль за використанням коштів, виплата матеріального забезпечення та надання соціальних послуг, виконання інших функцій згідно з статутом. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг.

В цілому слід зазначити, що запровадження системи загальнообов’язко-вого державного соціального страхування на випадок безробіття принципово змінило діючу в Україні до 2001р. систему соціального захисту від безробіття, перш за все, через запровадження нового механізму підтримки доходів безробітних, яким встановлена залежність отримання допомоги з безробіття від сплати застрахованою особою страхових внесків та страхового стажу.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг.

Суб'єкти страхування на випадок безробіття:

- застраховані особи;

- страхувальники;

- страховик.

Застраховані особи - наймані працівники, а у випадках, передбачених Законом, також інші особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України), на користь яких здійснюється страхування на випадок безробіття.

Представниками застрахованих осіб є профспілки, їх об’єднання чи інші уповноважені найманими працівниками органи (представники).

Страхувальники - роботодавці та застраховані особи, які відповідно до Закону сплачують страхові внески.

Страховик - Фонд загальнообов’язкового державного соціального страху-вання України на випадок безробіття.

Об'єкт страхування на випадок безробіття - страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім’ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг.

Часткове безробіття - вимушене тимчасове скорочення нормальної або

встановленої законодавством України тривалості робочого часу, перерва в одержанні заробітку або скорочення його розміру через тимчасове припинення виробництва без припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного характеру.

Страховий випадок - це подія, через яку:

- застраховані особи втратили заробітну плату або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані у встановленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу;

- застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття. Втрата роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин - припинення трудового договору (у разі неможливості продовження роботи, а також невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору), Кодексу законів про працю України.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем).