logo
social_strah

2. Сутність, завдання і форми медичного страхування

Відсутність відповідного інституту правового забезпечення є головною перешкодою, що не дозволяє віднести медичне страхування до групи державного (обов’язкового), і на сьогодні, воно є складовою приватного (добровільного) соціального страхування. Адже фінансування охорони здоров’я на засадах соціального страхування засноване на цільових внесках підприємств, працівників та державних субсидіях. При цьому страхові внески є переважаючим джерелом надходжень і традиційно сплачуються з доходів.

Крім того існують інші перешкоди для таких змін. Так, держава не в змозі виділяти кошти в таких розмірах, які б забезпечували надання медичних послуг за постійно зростаючими якісними та кількісними показниками. Одночасно наявність лише одного джерела фінансування забезпечення охорони здоров’я повністю усуває конкурентні мотиви щодо діяльності цих установ.

Однак, слід зазначити, що на рівні з бюджетним фінансуванням охорони здоров’я платна медицина теж має свої вади. Перш за все вона недоступна для громадян із низькими доходами. Саме тому, жодна країна в світі не використовує як платну, так і безплатну медичну допомогу в чистому вигляді. Платні медичні послуги є скоріше елементом, що характеризує повноту ринку лікувальних послуг.

Виходячи з цього в провідних країнах світу набув поширення метод фінансового забезпечення медичних послуг за допомогою функціонування відповідних страхових фондів, тобто шляхом запровадження медичного страхування і утвердження його в ранзі загальнообов’язкового державного соціального страхування, що свідчить про паритетну участь у його здійсненні як страхувальників і застрахованих осіб, так і держави. Їх досвід підтверджує, що успішне надання медичних послуг населенню можливе лише при наявності декількох джерел фінансування, найпомітнішими з яких, на сьогодні, є – бюджет, кошти громадян і, насамперед, медичне страхування.

Медичне страхування передбачає страхування на випадок втрати здоров'я з будь-якої причини. Воно має певні переваги перед приватними і державними системами, а також відомчою медициною, забезпечуючи більшу доступність, ясність і повноту щодо задоволення різноманітних потреб населення в наданні медичних послуг. Об'єктом медичного страхування є майнові інтереси, пов'язані з життям і здоров'ям громадян, а його метою - забезпечення застрахованим особам при виникненні страхового випадку права на отримання медичної допомоги за рахунок нагромаджених коштів та фінансування профілактичних заходів. Медичне страхування поділяється за формами на обов’язкове і добровільне (рис. 6.1).

Рис. 6.1. Механізм здійснення медичного страхування

в обов’язковій та добровільній формах

Застраховані особи мають укладати відповідні договори, згідно з якими вони мають право на одержання медичних послуг. При укладанні договору страховик видає страхувальникові страховий договір, а застрахованому - страховий поліс, який має силу договору.

Обов’язкове медичне страхування охоплює практично все населення і задовольняє основні першочергові потреби, але воно не може охопити весь обсяг ризиків. Тому незадоволений страховий інтерес реалізується організацією добровільного медичного страхування, що доповнює обов’язкове.

Добровільне медичне страхування забезпечує страхувальникові (застрахованому) гарантії повної або часткової компенсації додаткових витрат, які виникають при зверненні в медичні заклади і головною метою ставить гарантування застрахованим особам при виникненні страхового випадку оплату вартості медичних послуг за рахунок коштів страхових резервів, а також фінансувати профілактичні заходи.

Добровільне медичне страхування базується на залученні вільних коштів підприємств, організацій і населення до сфери охорони здоров’я, а його суб’єк-тами, як і при обов’язковому, є страховики, страхувальники, застраховані особи

і медичні установи, окрім страхового фонду.

Страхові внески при здійсненні медичного страхування залежать від обраної програми, рівня страхового забезпечення, строку страхування, тарифної ставки та інших умов, передбачених договором страхування. Вони встанов-люються у відсотках до страхової суми і можуть бути сплачені одноразово або періодично протягом терміну страхування.