1. Економічна сутність та необхідність соціального страхування.

Перехід України до ринкової економіки потребує докорінних реформ не тільки в економіці, а й в галузі соціальної політики одночасно відтворюючи актуальне питання про роль і місце соціального захисту в економічній системі держави, право на який закріплено в Конституції України від 1996 року, котра проголосила Україну соціальною державою, політика якої спрямована на створення таких умов, що забезпечували б гідний розвиток людини. На сучасному етапі розвитку України, утвердження на її теренах соціально-орієнтованої економіки ринкового типу, якраз і створюється нова система грошових відносин, необхідність якої об’єктивно випливає із функцій соціально-демократичної держави.

Саме реалізуючи соціальну функцію, українська держава забезпечує діяльність щодо захисту населення, яка у загальному розумінні охоплює сферу матеріального забезпечення і надання соціальних послуг особам, які зазнали впливу несприятливих факторів соціального характеру.

Право на соціальний захист - центральне соціальне конституційне право, яке відповідно до чинної Конституції України має досить складну структуру, елементами якої є соціальне забезпечення, соціальне страхування та соціальна допомога.

Зваживши різні підходи до тлумачення поняття „соціальний захист”, вважаємо найбільш точним його визначення, як системи соціальних та економічних прав і гарантій, законодавчо закріплених державою і реалізованих її соціальною політикою з використанням механізмів забезпечення достатнього життєвого рівня населення країни. При цьому, наголошуємо на подвійній активно-пасивній спрямованості заходів соціального захисту. В одних випадках вони покликані підтримувати членів суспільства, які опинилися в скрутному матеріальному становищі через механізм соціальних допомог, втілюючи пасивну форму соціального захисту. З іншої ж сторони, активні заходи соціального захисту спрямовані на запобігання ситуаціям, які загрожують добробуту людини з одного боку і стимулювання активності особи (громадянина) у створенні гарантій власного добробуту з іншого. Такий підхід акумулює в собі попередні надбання наукових пошуків, щодо окреслення сутності соціального захисту і є більш насиченим змістовно та свідчить про багаторівневість системи соціального захисту населення, яка включає ряд різноманітних і водночас взаємодоповнюючих складових (рис. 1.1).

Система соціальної допомоги має схожу схему фінансування, що ґрунтується на величині сплачених податків та інших надходжень до бюджету. Проте ці кошти направляються не фізичним особам, а підприємствам і організаціям як компенсація недоотриманих доходів, внаслідок існування різного роду субсидій та індивідуальних пільг громадянам.

Віддаючи належне ролі соціальному забезпеченню і соціальним допомогам, підтримуємо позицію тих науковців, які відводять соціальному страхуванню центральну роль в системі соціального захисту населення, зазначаючи при цьому, що його існування створює умови для відтворення робочої сили та захисту громадян у разі настання відповідних страхових випадків.

Соціальне страхування можна собі уявити як соціальну систему, що ставить за мету створення загальнонаціональної організації взаємодопомоги обов’язкового характеру, яка зможе діяти з найвищою ефективністю лише в тому випадку, якщо вона буде всеосяжною як з точки зору охоплення нею населення, так і з точки зору покриття ризиків. Із соціальних позицій соціальне страхування - форма соціального захисту, яка дозволяє у випадку настання соціального ризику зберегти необхідні стандарти рівня та якості життя, а значить, і соціальний статус родин робітників, що підтверджується вже згаданою ст. 46 Конституції України. Для працюючого населення України основним інститутом реалізації права на соціальне забезпечення виступає саме соціальне страхування, захищаючи найманих працівників і самозайняте населення від найбільш значущих, серйозних і масштабних соціальних ризиків.

В свою чергу, визначення сутності соціального страхування з позицій законодавчої бази, на наш погляд, є дещо ширшим, адже включає встановлену державою систему прав щодо надання соціальних послуг та матеріального забезпечення громадянам у разі настання хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від громадянина причин, старості та в інших випадках за рахунок коштів, що формуються шляхом сплати страхових внесків працедавцями та найманими працівниками, а також бюджетних асигнувань.

Сукупність досліджених теоретичних підходів до визначення сутності соціального страхування, дає підстави виділити основні аспекти, в яких вона

Рис. 1.1. Напрями здійснення соціального захисту населення України

проявляється. До таких слід віднести: економічний, соціальний, правовий та фінансовий аспекти.

З економічної точки зору соціальне страхування є важелем перерозподілу грошових коштів в суспільстві, і як наслідок пов’язане з розвитком економіки. Воно створює необхідні економічні передумови для збереження працездатності економічно активної частини населення, а в певних випадках забезпечує виплату соціальної допомоги у разі втрати працездатності внаслідок загального захворювання, нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання.

Соціальний аспект виявляється у створенні всеосяжної та універсальної системи захисту всіх верств населення від усіх чинників нестабільності. Наявність такої системи свідчить про ефективну соціальну політику держави, направлену на задоволення потреб громадян.

Одночасно правовий аспект соціального страхування виражається в наявності системи юридичних норм, що регулюють соціальний захист населення при настанні страхових випадків, передбачених законодавством.

Нарешті фінансовий аспект є визначальним, адже виражає економічні відносини, які виникають в процесі розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту шляхом формування фондів грошових коштів та їх використання для забезпечення громадян у старості, на випадок постійної чи тимчасової втрати працездатності, безробіття, а також охорони здоров’я.

Водночас, домінуюча роль фінансового аспекту в трактуванні сутності державного соціального страхування підтверджується загальновизнаним фактом про те, що саме поява і подальший розвиток грошових відносин в суспільстві обумовила можливість соціального захисту і матеріальної підтримки окремих його членів на страхових принципах. Тобто створились умови для функціонування механізму накопичення грошових коштів населення і їх використання при виникненні певних несприятливих ситуацій соціального характеру. Іншими словами, саме фінансова основа є визначальною у процесі соціального страхування і, водночас, найбільш повно інтерпретує його сутність.