46. У чому полягають відмінності між активним та пасивним управлінням інвестиційним портфелем банку?

У банківській практиці виділяють два основні підходи до управління портфелем цінних паперів, які називають пасивною й активною інвестиційною політикою.

Головні характеристики пасивної інвестиційної політики: • інвестиції мають довгостроковий характер; • незначні обороти за операціями купівлі-продажу цінних паперів; • високий рівень диверсифікації, частка окремих цінних па­перів мала, ризик збалансований; • результатом є формування пасивного портфеля.

Для активної інвестиційної політики є характерним: • активна гра на підвищення з недооціненими цінними папе­рами; • активна гра на зниження з цінними паперами із завищеною ціною; • великі обороти за операціями купівлі-продажу цінних па­перів; • в основному короткостроковий характер інвестицій; • низький рівень диверсифікації; • висока концентрація окремих ризикованих цінних паперів; • спекулятивний характер і високий рівень ризикованості; • результатом є формування активного портфеля.

Відповідно до обраної інвестиційної політики банківські порт­фелі цінних паперів поділяються на два основних типи — пасив­ні й активні.

Пасивні портфелі цінних паперів добре диверсифіковані, а їх ліквідність, ризик і дохідність відповідають середньоринковим. Формуючи такі портфелі менеджмент не включає до їх складу різ­ко недооцінені або високоризикові (спекулятивні) цінні папери, тобто банк ніби «пливе за течією». Прикладом може бути форму­вання індексних портфелів, до яких включають ті самі цінні па­пери, на основі яких розраховується певний фондовий індекс. Ринкова ціна такого портфеля прямує за рухом фондового індек­су. Перевагами є мінімізація витрат на аналітичну підтримку ін­дексного портфеля та витрат банку, пов'язаних з виходом на ри­нок (комісійні, біржові, гарантійні внески).

Активні портфелі включають цінні папери, курси яких нині (або у перспективі) різко відхиляються від цін, визначених середньоринковими умовами, і можуть зазнавати сильних коливань. Склад такого портфеля активно регулюється, спираючись на пос­тійний докладний аналіз кон'юнктури ринку. Характерною ри­сою активного портфеля є значні обороти за операціями купівлі-продажу фінансових інструментів для відновлення його складу Активні портфелі формуються певною мірою «проти ринку», то­му інвестиційний менеджер постійно приймає рішення, намагаю­чись «побити ринок», а не «пливти за його течією». Виграш дося­гається завдяки купівлі цінних паперів на нижніх точках поточ­них коливань курсової ціни та продажу їх на ринку на верхніх точках.