logo
SPORY_RISK_V_BANKE

11. Як ризики впливають на фінансові результати діяльності банку?

З позицій ризик-менеджменту банківська діяльність зводиться до прийняття ризиків й отримання за це відповідної компенсації (економічної вигоди). Деякі види ризиків є ціною ведення банків­ського бізнесу, й уникнути їх неможливо. Тому процес управлін­ня ризиками не має на меті повного усунення ризиків.

Банк має забезпечити обгрунтований та надійний взаємо­зв'язок між загальними параметрами ризиків та капіталом, фі­нансовими ресурсами і фінансовими результатами (надходжен­нями).

Хоча реалізація всіх ризиків тією чи іншою мірою завжди від­бивається на фінансових результатах діяльності банку, але функ­ціональний зв'язок між ними існує не для всіх видів ризику. Тому виокремлюють:

Розглянемо основні функціональні залежності між рівнем ри­зиків, корельованих з прибутком, та фінансовими результатами діяльності банку.

Модель Дюпона

Модель Дюпона (методика декомпозиційного аналізу капіта­лу) досліджує залежність між показниками прибутковості і ризи­ку банку та виявляє вплив окремих чинників на результати його діяльності:

RОЕ = RОА • МК,

де RОЕ — показник прибутковості капіталу; RОА — показник прибутковості активів; МК — мультиплікатор капіталу.

Показник мультиплікатора капіталу (МК) — це відношення середніх активів (А) до власного капіталу банку (К):

Показник мультиплікатора капіталу розглядається як уза­гальнений індикатор ризиковості банку. Що вищим є значення мультиплікатора капіталу, то вищим буде й ризик. Для отри­мання вищого прибутку треба мати ризикованішу структу­ру балансу за інших однакових умов. Для досягнення вищого рівня прибутковості капіталу треба мати вищий показник МК. Якщо ефективність роботи банку знижується, то для забезпе­чення бажаного рівня прибутковості капіталу необхідно взя­ти на себе ризик — збільшити відношення зобов'язань до ка­піталу.

Модель Дюпона вказує на взаємозв'язок прибутку із джерела­ми формування банківських ресурсів, а точніше — зі співвідно­шенням власних та залучених коштів. Навіть банк із невисоким показником прибутковості активів може досягти відносно висо­кого рівня прибутковості капіталу за рахунок максимально мож­ливого використання боргових зобов'язань, а отже, за рахунок підвищення ризиковості фінансової структури.

За економічним змістом перевищення дохідності портфеля над ставкою без ризику є премією, яку банк отримує за ризик, який він взяв на себе, придбавши певні цінні папери в процесі формування портфеля.