57. Як діє механізм хеджування свопами?
Своп-контракт (від англ. swap — обмін) — це угода між контрагентами про обмін (один або декілька) певною кількістю базових інструментів на визначених умовах в майбутньому. Як і більшість інших фінансових деривативів, своп-контракти найчастіше укладаються в розрахунку на умовну суму, що передбачає тільки обмін різницями в цінах базових інструментів, а не самими інструментами. Як правило, за умовами угоди проводиться серія зустрічних платежів протягом періоду дії або один обмін в момент відкриття контракту з умовою проведення зворотної операції в момент завершення свопу. Умовні суми, які обмінюються в свопі, можуть бути однаковими або змінюватися.
Розрізняють два види своп-контрактів — валютний своп і своп відсоткових ставок, кожен з яких має на меті хеджування відповідного виду ризику — валютного чи відсоткового. На практиці валютні та відсоткові свопи часто поєднуються в одній угоді. Своп-контракти як інструменти хеджування фінансових ризиків застосовуються на міжнародних ринках з початку 1980-х років. Уперше валютний своп був розроблений у Лондоні в 1979 р., але не набув великого поширення. Привернув увагу до цього виду похідних інструментів валютний своп-контракт, учасниками якого стали компанія Salomon Brothers, Світовий банк та фірма IBM (1981 р.). Саме висока репутація учасників цього свопу забезпечила довгострокову довіру до даного виду деривативів.
З середини 1980-х років на міжнародних ринках ведеться робота зі стандартизації документування операцій своп. Для цього у 1985 р. була створена Міжнародна асоціація своп-дилерів (International Swap Dealers Assocsation — ISDA), яка розробила стандартизований кодекс і форму укладення своп-контрактів. Це значно спростило та прискорило проведення операцій своп, а також дозволило суттєво знизити витрати трансакції. Протягом останніх десяти років ринок своп-контрактів розвивається дедалі інтенсивніше, а його послугами користується більшість міжнародних банків. Нині банки Великої Британії та США розробили комунікаційну мережу, яка дозволяє спрощувати торгівлю свопами малої номінальної вартості та нетривалих строків дії.
Своп-контракти є позабіржовими інструментами й оформлюються як юридичний договір, яким закріплюються права власності кожного учасника в разі невдачі — дострокового виходу з операції однієї зі сторін чи відмови від виконання зобов’язань. Учасниками своп-контрактів можуть бути банки, компанії, пенсійні фонди, кредитні спілки, довірчі товариства тощо. Часто своп-контракти укладаються на міжбанківському ринку. Сторони безпосередньо домовляються про умови свопу або користуються послугами своп-дилера, який створює ринок свопів. Дилери можуть бути не тільки посередниками, а й однією зі сторін свопу, якщо займають протилежну позицію і мають свій ризик. Сторони вправі вийти зі свопу, знайшовши покупця і перепродавши угоду на вторинному ринку. Вторинний ринок для операцій своп ще недостатньо розвинений і досконалий, тому звільнення від умов контракту становить певні труднощі.
Переваги та недоліки своп-контрактів Своп-контракти мають низку переваг порівняно з іншими деривативами. Однією з важливих переваг є те, що обидві сторони контракту дістають можливість досягти поставленої мети: хеджування ризику або зниження витрат із залучення коштів. Вартість свопів нижча за вартість інших інструментів хеджування, наприклад таких, як опціони. У разі взаємної домовленості комісійні за угодами своп можуть взагалі не стягуватися. Перевага свопів полягає також у тому, що ці угоди укладаються на будь-який період та базовий інструмент, на відміну, наприклад, від ф’ючерсів. Ринок свопів добре розвинений, отже процедура укладання своп-контрактів легко реалізується, умови обговорюються, як правило, по телефону. Достроково вийти з операції своп можна кількома способами. Для цього можуть укладатися зворотні свопи, коли новий контракт компенсує дію вже існуючого. Крім того, під час підписання угоди можна обумовити випадки припинення її дії, які дозволяють кожній зі сторін за деяку платню розірвати контракт. Новою формою своп-контрактів є свопціони, які надають право одному чи обом учасникам вносити до контракту деякі зміни або нові умови протягом періоду його дії. Можливість дострокового виходу та гнучкість у виборі способу звільнення від умов контракту становить ще одну перевагу свопів. Оскільки більшість свопів укладається на умовну суму, це значно знижує ризик за даним видом операцій. У разі невиконання зобов’язань однією зі сторін втрати іншої сторони обмежуються контрактними відсотковими платежами або різницями валютних курсів, а не поверненням основної суми боргу.
Важливо зазначити, що невиконання зобов’язань за свопами на практиці трапляється рідко. Ці переваги свопів перед іншими похідними фінансовими інструментами зумовили їх популярність, швидке поширення та вдосконалення. Проте своп-контракти мають деякі недоліки, і серед них — існування кредитного ризику, хоча, можливо, і невеликого. Якщо угода укладається за умови реального обміну сумами, ризик суттєво зростає. Оскільки свопи — це довгострокові похідні фінансові інструменти, то рівень ризику протягом дії контракту безперервно змінюється і потребує постійного контролю. Для зниження кредитного ризику використовуються гарантії третьої сторони, резервні акредитиви, застава або інші види забезпечення. Задля цього угоди своп можуть укладатися за допомогою посередників, котрі діють як клірингова палата і гарантують виконання всіх умов контракту. Найбільшими посередниками в організації та забезпеченні гарантій своп-контрактів є великі банки США, торговельні та інвестиційні банки Великої Британії, провідні дилери ринку цінних паперів Японії. Намагання знизити кредитний ризик часто призводить до суттєвого підвищення вартості контракту — виплати брокерських та комісійних платежів. Загалом ринок своп-контрактів в даний час розвивається дуже стрімко і протягом останніх десяти років займає провідні позиції в структурі ринку фінансових деривативів. Цьому великою мірою сприяє гнучкість цих деривативів та практично безграничні можливості щодо конструювання нових інструментів на основі свопів, зокрема в поєднанні з опціонами. Поява своп-контрактів стала дійсно революційним етапом розвитку міжнародних фінансових ринків і в даний час сфера їх застосування динамічно розширюється.
- Назвіть джерела виникнення ризиків в економічній діяльності
- Дайте характеристику ризику як економічній категорії.
- Які існують критерії класифікацій економічних ризиків?
- 3, Які існують критерії класифікацій економічних ризиків?
- 4, Проаналізуйте проблеми класифікації банківських ризиків.
- 5. Охарактеризуйте зовнішні (екзогенні) та внутрішні (ендогенні) ризики банку
- 6. Дайте характеристику кількісних (квантифікованих) та якісних (неквантифікованих) ризиків банку
- 7. Чим відрізняються фінансові та функціональні ризики банку?
- 8. Охарактеризуйте системний та несистемний ризики.
- 9. Які складові портфельного ризику?
- 10, Наведіть приклади класифікаційних взаємозв язків банківських ризиків
- 11. Як ризики впливають на фінансові результати діяльності банку?
- 12 Визначте зміст понять «передбачувані та непередбачувані збитки від реалізації банківських ризиків».
- 13 Назвіть мету та завдання управління банківськими ризиками.
- 14. Визначте сутність стратегій управління банківськими ризиками.
- 15, Як взаємозв’язані прибуток та ризик банку?
- 16. Принципи управління банківськими ризиками.
- 17. Розкрийте зміст етапів процесу управління банківськими ризиками.
- 18. У чому полягає зміст стратегічного управління банківськими ризиками?
- 19. У чому полягають особливості оперативного управління банківськими ризиками?
- 20. Охарактеризуйте політику управління банківськими ризиками.
- 20, Охарактеризуйте політику управління банківськими ризиками
- Вкажіть складові системи ризик-менеджменту в банку.
- Принципи побудови системи ризик-менеджменту в банку.
- Вимоги нбу до побудови систем ризик-менеджменту в комерційних банках.
- Обов’язкові нормативи нбу спрямовано на обмеження банківських ризиків?
- Завдання Спостережної ради і Правління банку в процесі розроблення та запровадження комплексної системи управління ризиками.
- Схарактеризуйте способи взаємодії виконавчих органів ризик-менеджменту з керівництвом банку.
- Назвіть принципи корпоративного управління та можливості їх впровадження у банках.
- Організаційна структура системи ризик-менеджменту банку.
- Вимоги до внутрішньобанківських нормативних актів з управління банківськими ризиками.
- Розподіл функцій, обов’язків та повноважень з ризик-менеджменту між структурними підрозділами і персоналом банку.
- 31. Завдана фронт-офісу, нідл-офісу та бек-офісу банку щодоунравліинн ризиками
- 32. Дайте характери стмку методам ідентифікації банківськії ризиків
- 1) Очікувана норма прибутку:
- 33. Назвіть об'єктивні та субєктнвні методи ідентифікації банківських ризиків
- 1) Очікувана норма прибутку:
- 37. Класифікація методів управлінні банківськими ризиками
- 38. Якими способами банк ноже уникнути ризиків
- 40. Охарактеризуйте методі: самостійного протистояння банківськім ризикам
- Назвіть переваги та недоліки способів передачі (продажу) банківських ризиків.
- 42. Які існують способи обмеження банківських ризиків?
- 43. Дайте порівняльну характеристику традиційної та сучасної портфельних теорій.
- 44. У чому полягає сутність фундаментального аналізу?
- 45. Охарактеризуйте зміст та прийоми технічного аналізу.
- 46. У чому полягають відмінності між активним та пасивним управлінням інвестиційним портфелем банку?
- 47. Які статистичні показники ризикованості Вам відомі?
- 48. У чому полягає сутність «альфа», «бета» і «гама» коефіцієнтів? Який існує між ними зв’язок?
- 49. Як впливає коефіцієнт кореляції на коефіцієнт детермінації?
- 50. Основні положення портфельної теорії г. Марковіца.
- 51. У чому полягає економічний зміст поняття «безризикова ставка»?
- 52. Зв’язок між якими показниками описує модель в. Шарпа?
- 54,Назвіть відомі Вам багатофакторні моделі. У чому полягає їх сутність?
- 54. У чому полягає зміст процесу хеджування ризиків?
- 55. Мета та зміст процесу досконалого хеджування ф’ючерсами.
- 56. У чому полягає сутність моделі Блека-Шоулза та коефіцієнта «дельта»? Який між ними зв’язок?
- 57. Як діє механізм хеджування свопами?
- 58. Для чого призначені угоди типу cap, floor, collar?
- 59. Як визначається ефективність хеджування?
- 60. Як визначається ефективність управління хеджевим портфелем банку?
- 61, Які методи прогнозування динаміки валютних курсів може використати банк?
- 62,Які методи прогнозування відсоткових ставок вам відомі?Геп
- 63. У чому полягає сутність VаR-методології
- 64. Охарактеризуйте зв'язок між дюраяцією і банківськими ризиками
- 66. У чому полягає сутність моделі управління гепом?
- 67. Які ризики супроводжують кредитну діяльність банку?
- 68. Дайте порівняльну характеристику традиційному та нетрадиційному підходам до управління ризиками кредитного портфеля банку.
- 69, Які етапи процесууправління ризиками кредитного портфеля банкувам відомі?
- 71. Схарактеризуйте модель carm.
- 72. Дайте характеристику z-моделі Альтмана.
- 73. У чому полягає сутність моделі Чессера?
- 74. Назвіть переваги та недоліки класифікаційних моделей кредитного ризику.
- 75. Охарактеризуйте системи кредитних рейтингів.
- 76. Які методи управління кредитним ризиком у банку Вам відомі?
- 77. Охарактеризуйте методи управління банківською ліквідністю.
- 78. Які Ви знаєте способи оцінювання потреби у ліквідних коштах.
- 79, Як ризик ліквідності пов'язаний з іншими ризиками?
- 80. Які причини виникнення функціональних ризиків.
- 81. Які існують способи мінімізації функціональних ризиків?
- 82. Схарактеризуйте методи оцінювання та управління стратегічним ризиком банку.
- 83. Опишіть способи управління технологічним банківським ризиком.
- 84. Дайте характеристику управління ризиком підвищення операційних видатків.
- 85. Схарактеризуйте методи управління ризиком впровадження нових продуктів і технологій.
- 86. Які функції та завдання підсистеми внутрішньобанківського контролю за ризиками?
- 89, Які заходи може вживати банк у разі перевишення допустимого рівня?
- 90, Як здійснюється контроль за ризиками, що не мають кількісних характеристик?
- 91, Охарактеризуйте підсистему моніторингу банківських ризиків.
- 92. Які існують підходи до ранжування банківських ризиків?
- 95. Як здійснюється контроль за рівнем ефективності системи ризик-менеджменту в банку?