Аналіз структури кредитного портфеля (за термінами надання; за галузями; за ризиком; за формами надання; за формами забезпечення тощо).

Кредитний портфель являє собою сукупність виданих позик, які класифікуються на основі різних критеріїв, пов’язаних з різними чинниками кредитного ризику або зі способами захисту від нього.

Особливу увагу, як уже зазначалося, приділяють якості кредитного портфеля, захищеності його від кредитного ризику. Комерційні банки зобов’язані створювати резерви для відшкодування можливих витрат за основним боргом (без процентів та комісій) за всіма видами наданих кредитів у національній та іноземній валютах, у тому числі за наданими депозитами, кредитами іншим банкам, суб’єктами господарювання (овердрафт, ура­ховані векселі, факторингові операції, фінансовий лізинг), наданими гарантіями та поручительствами.

Резерв використовується на покриття безнадійної заборгованості, яка виникла від кредитної діяльності банку.

Резерв під кредитні ризики розподіляється на резерв під стандартну заборгованість (1%) за кредитами та резерв під нестандартну заборгованість за кредитами (кредити під контролем (5%), субстандартні (20%), а також сумнівні кредити(50%), безнадійні (100%)). Резерв має бути сформований у повному обсязі відповідно до сум фактичної кредитної заборгованості за групами ризику та встановленого рівня резерву з розподілом за видами валют.

Структурний аналіз проводиться для визначення надмірної концентрації кредитних операцій в одному сегменті, що підвищує ступінь кредитного ризику.

Аналіз структури кредитного портфеля за галузевою ознакою визначає структуру вкладень в різні галузі господарства: 1. Промисловість 2. Сільське господарство 3. Будівництво 4. Торгівля 5. Транспорт 6. Споживчі позики.

За строком використання позики поділяються на:

• строкові;

• безстрокові (до запитання).

Строкові — це позики надані на визначений у договорі термін. У свою чергу вони бувають короткострокові (терміном до одного року), середньострокові (терміном від одного до трьох років), довгострокові (терміном понад три роки).

За фінансовою дисципліною позичальника виділяють такі групи кредитів:

• стандартні — це кредити, за якими проценти та сума основного боргу сплачуються вчасно, без прострочки платежу;

• пролонговані — це кредити стосовно яких на основі клопотання позичальника строки погашення були перенесені на більш пізній термін;

• прострочені — це кредити, щодо яких строк погашення, установлений кредитним договором, минув, а позикові кошти не повернені позичальником;

• безнадійні.

Залежно від наявності і характеру забезпечення виділяють: забезпечені (ломбардні) позики; незабезпечені (бланкові) позики. Основна частина банківських кредитів видається під забезпечення, що є одним з принципів банківського кредитування.

За формами надання розрізняють банківські позички, які клієнти одержують: одноразово; перманентно; гарантовано. Одноразові позички — це позички, рішення про видачу яких приймається банком окремо за кожною позичкою на підставі заяви та інших документів клієнта. Перманентні позички надаються банками у міру виникнення у клієнтів потреби в межах розміру відкритої кредитної лінії. Гарантовані позички - сутність полягає у наданні банком зобов’язання надати клієнту кредит при виникненні у нього потреби у визначеному розмірі протягом обумовленого терміну (як правило, кварталу).