logo
shpori_po_ABD

Види аналізу.

У економічній літературі аналіз класифікується за різними ознаками. Ці ознаки доцільно використовувати і під час класифікації видів аналізу банківської діяльності.

З огляду на періодичність проведення аналіз фінансової стійкості може класифікуватися так: щоденний; щотижневий; місячний; квартальний; річний.

Залежно від спектра досліджуваних питань аналіз банківської діяльності поділяється на два види: 1) повний; 2) тематичний.

За суб’єктами (користувачами) розрізняють аналіз: внутрішній, тобто для внутрішнього користування (результати аналізу являють собою комерційну і банківську таємницю) і зовнішній, що проводиться на підставі фінансової і статистичної звітності органами державного нагляду, акціонерами, інвесторами, аудиторами.

За охопленням об’єктів, що досліджуються, розрізняють такі види аналізу: 1) суцільний, коли досліджуються всі об’єкти для визначення всебічного фінансового стану банку; 2) вибірковий, коли вибирається один або кілька об’єктів дослідження для їх подальшого глибокого аналізу.

Залежно від мети і характеру аналізу розрізняють такі його види:

  1. Попередній — проводиться до здійснення якоїсь операції для обґрунтування управлінських рішень і планових завдань. 2.Оперативний —здійснюється у процесі поточної роботи банку для оцінки дотримання нормативів ліквідності, норми обов’язкового резервування й інших показників. 3. Підсумковий (заключний) — проводиться за певний звітний період часу (місяць, квартал, півріччя, рік). 4.Перспективний — застосовується для прогнозування основ­них фінансових показників.

Залежно від об’єкта дослідження аналіз банківської діяльності поділяється на такі види:

  1. Функціональний — дає змогу виявити спеціалізацію діяльності комерційного банку, його місце в системі розподілу банківських послуг, форми і перспективи взаємодії з іншими контрагентами системи, а також оцінити ефективність і доцільність функцій, виконуваних банком.

  2. Структурний — проводиться за видами банківських операцій і дає змогу визначити склад і питому вагу економічних контрагентів за активними і пасивними операціями, а також структуру доходів, витрат і прибутку банку.

  3. Операційно-вартісний — завдяки цьому аналізу розширюється уявлення про прибутковість банку, вартість і рентабельність (або збитковість) конкретних операцій. Він дає змогу оцінити значення кожного виду операцій у формуванні прибутку банку і розробити основні напрями депозитно-кредитної політики за кожним контрагентом з метою максимізації прибутку