11.Методи управління і хеджування валютними ризиками на основі аналізу.

До методів усунення і управління вал.ризиками відносять фін.операції, які дають змогу або уникнути ризику, спричиненого зміною вал.курсу, або отримати спекулятивний прибуток від курсових операцій. Процес зменшення ризку можл.втрат наз. хеджування. Можливі методи хеджування є такі:

Короткострокові: форвардні, опціонні, ф’ючерсні угоди та операції своп. Довгострокові: реструктуризація заборгованості в ін.валюті, паралельні позики та самострахування.

Сутність форвардних, опціонних і ф’ючерсних угод полягає у тому, що усі ці угоди передбачають укладання угоди з наперед установленим курсом. Так. Форвардний контракт – це обов’язковий до виконання контракт між банком і його клієнтом на купівлю чи продаж певної кількості вказаної валюти за курсом обміну, зафіксованим під час укладання контракту для виконання у майбутньому періоді, вказаному у контракті. Ф’ючерсний контракт – контракт на купівлю чи продаж певної к-ті валюти на будь-яку дату у майб.Опціонний контракт являє собою контракт, відпвідно до якого банк , купуючи опціон, купує право на купівлю чи продаж валюти за встановленим курсом на деякий момент у майбутньому. Валютний своп- операція, що поєднує купівлю або продаж валюти на умовах СПОТ з одночасним продажем чи придбанням на умовах ФОРВАРД.

Реструктуризацію заборгованості доцільно проводити у випадку наявності заборгованості в ін.валюті, курс якої має тенденцію до зростання, а її погашення передбачалося здійснити за рахунок надходжень валюти, курс якої має тенденцію до зниження. У такому випадку доцільно взяти кредит у «падаючій» валюті і конвертувати суму кредиту у «зростаючу» валюту. Паралельні позики – взаємне кредитування банками, кі містяться у різн.країнах, один одного у нац.валюті на однакові строки. Самострахування- віднесення до ціни банк.продукту величини можливого збитку від зміни вал.курсу і використ.для формування страхового фонду. Існує ще один метод – структурне балансування. Суть полягає у підтриманні певної структури активів і пасивів, яка дасть змогу покрити збитки, отримані у зв’язку з несприятливими змінами вал.курсу, прибутками, отриманими від цієї ж зміни курсу за інш.позиціями балансу.

12.Аналіз ризику ліквідності.

Ризик ліквідності – це ймовірність виникнення певних труднощів при залученні коштів для виконнання зобов’язань, пов’язаних із фін.інструментами. Виділяють: балансовий ризик (утрата збалансованості між активами і пасивами банку), ризик ліквідності ринку (неможливість швидко продати фін.актив за ціною, близькою до його справжньої вартості). Це проявляється у випадку, коли банку для підтримання ліквідності необхідно терміново продати цінні папери, але без втрати це зробити неможливо.

Сутність прблеми банк.ліквідності полягає у тому, що дефіцит лікв.коштів призводить до виникнення ризику втрати ліквідності, порушення нормативних вимог центр.банку, штрафів і що саме небезпечне – до втрати депозитів. І навпаки, невиправдано високий рівень ліквідності подоржує дилему «ліквідність-прибутковість», тому що найліквідніші активи не дають доходів. Основними к-тами, на яких базується аналіз ризику ліквідності є нормативи миттєвої, поточної і короткострокової ліквідності. Банк вивчається на дотримання цих к-тів і визначається тенденція дотримання банком цих к-тів, що є дуже важливим для визначення потенційного і наявного ризику ліквідності. Також вивчається структура і якість активів, і визначаються пасиви з позиції ліквідності.

13. Аналіз схильності банку до процентного ризику.

Процентний ризик – ризик зміни чистої % маржі внаслідок зміни рівня проц.ставок. Якщо середній рівень ставок за активами зростає швидше ніж за зобов’язаннями – чиста проц.маржа збільшується; якщо повільніше – зменшується.

Осн. методом аналізу і управління проц.ризиком є ГЕП менеджмент, він базується на поділі всіх активів і зобов’язань на чутливі до зміни % ставки і нечутливі до таких змін. ГЕП визначається як різниця між величиною чутливих активів і чутливих зобов’язань у грош.виразі. Якщо активи, чутливі до зміни % ставки перевищ. чутливі зобов’язання- ГЕП має додатнє значення, у противному випадку – від’ємне. Якщо чутливі активи дорівнюють зобов’язанням, ГЕП нульовий. У цьому випадку маржа банку буде стабільною і не залежитиме від зміни проц.ставок на ринку, відповідно, проц.ризик буде мінімальним, але разом з тим підвищити прибуток внаслідок сприятливих коливань ринкового процента стає також неможливим. Також при аналізі схильності банку до проц.ризику визначають індекс проц.ризику:

Індекс проц.ризику = Кумулятивн.ГЕП/ Працюючі активи*100

Кумул.ГЕП вирах. Як алгебраїчна сума ГЕП у кожн.з періодів.

Індекс проц.ризику показує, яка частина активів (якщо ГЕП>0) чи пасивів (якщо ГЕП<0) наражається на ризик зміни проц.ставки, може змінити свою вартість і вплинути на розмір банк.прибутку. За рахунок установлен. граничн.розміру індексу проц.ризику банк може обмежити рівень проц.ризику до прийнятних розмірів.