3. Власні угоди банків з цінними паперами

Банки інвестують власні кошти у цінні папери з метою:

1) розширення дохідної бази за рахунок зростання вартості цінних паперів, одержання прибутку у формі процентів, дивідендів, дисконту, курсової різниці від перепродажу цінних паперів;

2) підтримання ліквідності банку створенням вторинних резервів у формі високоліквідних цінних паперів, які легко можна реалізувати або використати як заставу при позичанні коштів;

3) забезпечення диверсифікації банківських операцій з метою мінімізації банківських ризиків і стабілізації доходів;

4) формування контрольного пакету цінних паперів і участь в управлінні діяльністю об’єкта інвестування;

5) розширення клієнтської бази, забезпечення присутності банку на ринках;

6) забезпечення участі банку, як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках.

Власні угоди банку з цінними паперами передбачають:

1) випуск власних емісійних (акції, облігації) та неемісійних паперів (векселі, ощадні та депозитні сертифікати);

2) придбання цінних паперів емітентів та вкладення коштів комерційних банків у статутний капітал інших підприємств;

3) придбання державних боргових зобов’язань (перш за все ОВДП);

4) операції з векселями.

Для залучення додаткових ресурсів на середньо- і довгостроковій основі банки вдаються до емісії облігацій та інших боргових, яка має для банків деякі переваги порівняно з емісією акцій. По-перше, проценти, які банки виплачують за зобов’язаннями, вираховуються з прибутку, що оподатковується. По-друге, боргові зобов’язання не надають їх власникам права голосу на зборах акціонерів.

З метою підвищення привабливості облігацій для інвесторів банки емітують конвертовані облігації, які забезпечують їхнім власникам (кредиторам) право на отримання (в рахунок погашення боргових зобов’язань) акцій банку-емітента.

Згідно з законодавством України корпоративні облігації можуть випускатися підприємствами різних форм власності. Облігації можуть випускатися:

1) іменні або на пред’явника;

2) процентні, дисконтні, або цільові;

3) у документарній формі або бездокументарній.

Не дозволяється випуск корпоративних облігацій для формування і поповнення статутного капіталу емітентів, а також для покриття збитків, пов’язаних з їх господарською діяльністю.

Крім облігацій банки емітують ще один вид боргових цінних паперів - депозитні (ощадні) сертифікати,які засвідчують суму вкладу, внесеного в банк, і права вкладника (держателя сертифіката) на одержання після закінчення встановленого строку суми вкладу та обумовлених у сертифікаті процентів у банку, що емітував сертифікат. Основна різниця між депозитним і ощадним сертифікатами полягає у тому, для кого вони призначені. Банки емітують ощадні сертифікати з низьким номіналом, орієнтовані на індивідуальних вкладників (інвесторів), тобто це «роздрібні» сертифікати, і депозитні сертифікати з великим номіналом, орієнтовані на інституційних вкладників (інвесторів), великий бізнес, тобто це «оптові» сертифікати. Крім процентних депозитних сертифікатів, випускаються також дисконтні (зеро) депозитні сертифікати.

Сертифікати можуть випускатися:

1) номіновані як у національній валюті, так і в іноземній валюті;

2) іменними або на пред’явника;

3) одноразово або серіями;

4) у без документарній формі або в документарній;

5) на вимогу або на строк;

6) купонними і без купонними.

Іпотечний сертифікат – це особливий вид цінних паперів, забезпечених іпотечними активами, або іпотеками. Розрізняють:

1) сертифікати з фіксованою дохідністю – це сертифікати, які забезпечені іпотечними активами;

2) сертифікати участі – це сертифікати, які забезпечені іпотеками та посвідчують частку його власника у платежах за іпотечними активами.

Іпотечні облігації – це облігації, виконання зобов’язань емітента (банку) за якими забезпечене іпотечним покриттям. Іпотечні облігації є іменними цінними паперами. Розрізняють звичайні іпотечні облігації та структуровані іпотечні облігації. Банки можуть бути емітентами звичайних іпотечних облігацій. Емітентом структурованих іпотечних облігацій є спеціалізована іпотечна установа.

Емісія цінних паперів пов’язана для банків, з фінансовими і функціональними ризиками. Суттєве значення для емісійної діяльності має ризик нерозміщення цінних паперів на ринку і ринковий ризик. Рівень цих ризиків визначається:

1) інвестиційною привабливістю цінних паперів;

2) наявністю на ринку платоспроможного попиту і взагалі кон’юн­ктурою ринку;

3) послугами і правами, які банки-емітенти пропонують інвесторам (потенційним акціонерам і кредиторам).

Емісія боргових зобов’язань (облігацій, депозитних сертифікатів) чуттєвих до коливань процентної ставки пов’язана для банків-емі­тентів з процентним ризиком. Управління ризиками передбачає використання різних методів і інструментів їх хеджування.

Питання для самоконтролю:

1. Які групи цінних паперів обертаються на фондовому ринку?

2. Хто є прямими учасниками фондового ринку?

3. Як функціонують біржовий та позабіржовий ринки цінних паперів?

4. За якими групами класифіковані банківські операції з цінними паперами?

5. Які основні завдання постають перед банками у процесі формування та управління портфелем цінних паперів?

6. Що таке інвестиційні операції банків?

7. Як здійснюється структуризація інвестиційного портфеля банків?

8. Які основні види ризиків інвестиційної діяльності банків існують?

9. У чому полягають основні принципи попереднього формування портфеля інвестиційних пропозицій?

10. Які види вартості акцій снують?

11. Які види вартості облігацій існують?

12. Як класифіковані операції банків з векселями?

13. Що таке авалювання векселів?

14. Як здійснюється доміциляція векселів?

15. Що таке чисте та документарне інкасо векселів?

Лекція 6.2 Формування портфеля цінних паперів та управління ним

План

1. Портфельна стратегії банку та їх характеристика

2. Методи формування портфеля цінних паперів банком

3. Управління портфелем

Навчальна мета: засвоїти сутність та види банківських операцій з цінними паперами згідно чинного законодавства, особливу увагу приділяючи операціям банків за дорученням клієнтів та власним угодам банків з цінними паперами.

Перелік літератури:

1. Про банки та банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000 року // Відомості ВР України. - 2001.

2. Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23 лютого 2006 року №3480 – IV // Відомості ВР, 2006, №31, ст.268

3. Васюренко О. В. Банківські операції: Навч. посібн. / О. В. Васюренко. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2005. - 255 с.

4. Мороз А. М. Банківські операції: Підручник / А. М. Мороз, М. І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна. - К.: КНЕУ, 2008. - 476 с.

5.Савлук М. І. Гроші та кредит: Підручник / М. І. Савлук, А. М. Мороз, І. М.

Лазепко. - К.: КНЕУ, 2006. - 744 с.