44. Рівень позичкового проценту та основні фактори що на нього впливають.

Процент (від лат.— на сотню) — сота частка будь-якого числа, що взяте за ціле. В українській мові його сино­німом є слово «відсоток». Такою часткою він був як у період існування лихварського кредиту, так і в умовах сучасної ринкової економіки, коли лихварський кредит витіснений іншими форма­ми кредиту.

В умовах ринкової економіки його сутність полягає в тому, що Позичковий процент є платою за користування позичковим капіталом, його ціною. При цьому між кредито­ром і позичальником відносно величини процента, строків і ме­тодів Його сплати виникають певні економічні відносини, тому процент є економічною категорією.

Абсолютна величина доходу, який отримують від надання грошей у борг у будь-якій формі, називається процентними гро­шима, або, коротко, процентами /Джерелом сплати процента є додаткова вартість, що створює­ться у процесі виробництва, а його кількісним визначенням — його ставка, або норма.

Норма позичкового процента — це відношення суми річного доходу, одержаного на позичковий капітал, до суми капіталу, на­даного в позичку, помножене на 100 На практиці норма позичкового процента виступає у формі процентної ставки — відносної величини доходу за фіксований проміжок часу, тобто відношення доходу (процентних грошей) до суми боргу за одиницю часу..

Інтервал часу, до якого застосовується процентна ставка, на­зивається періодом нарахування процентів. За такий період бе­руть рік, півріччя, квартал, місяць або день. Щоб визначитись із величиною процентної ставки, потрібно її привести до річної ставки, помноживши ставку за півріччя, квартал, місяць чи день відповідно на 2, 4, 12 чи 365.

Рівень норми позичкового процента встановлюється під впли­вом конкуренції на ринку позичкових капіталів і залежить від співвідношення попиту та пропозиції позичкового капіталу. Чим більший попит на кредит, тим вища норма процента. Слід розріз­няти ринкову норму процента, котра існує в кожен даний момент на грошовому ринку, і середню норму процента, тобто норму процента за певний період/

Крім норми прибутку, на рівень норми процента впливає бага­то інших об'єктивних і суб'єктивних чинників, а саме:

• розміри грошових нагромаджень та заощаджень у суспільс­тві та товарно-грошова збалансованість виробництва;

• масштаби виробництва, рівень його спеціалізації та коопе­рування;

• співвідношення між внутрішнім і зовнішнім боргом держави;

• циклічність коливань виробництва;

• сезонність умов виробництва та реалізації продукції;

• темпи інфляції, прискорення яких викликає підвищення процентних ставок, що слугує захистом від знецінення позичко­вого капіталу. При цьому розрізняють номінальну і реальну (з урахуванням рівня інфляції") процентні ставки. Якщо темпи ін­фляції випереджають зростання процентної ставки, остання стає «негативною» (від'ємною), тобто такою, коли процент стягується з кредитора;

• своєчасність повернення кредиту;

• рівень кредитно-грошового регулювання економіки цент­ральним банком з допомогою процентних ставок та інших влас­тивих йому інструментів, їх диференційованості залежно від грошово-кредитної політики;

• міжнародні чинники, особливо вільний перелив капіталів із країни в країну, передусім так званих «гарячих» грошей.