logo
Куски Шпор

51. Історичні аспекти організації Центральних банків

Створення центральних банків відбувалося двома шляхами.

Перший шлях, його можна назвати еволюційним, — це посту­пове перетворення банку, який мав статус емісійного, у цент­ральний банк. Положення емісійного банку в ролі центрального банку зміцнювалося в міру того, як він брав на себе або йому де­легувались певні повноваження.

Остаточним завершенням процесу становлення центрального банку можна вважати визначення на законодавчому рівні особ­ливого статусу емісійного банку як банку банків, як органу регу­лювання грошового ринку. Еволюційний шлях характерний для країн, в яких на початок XX ст. вже існували емісійні банки (Ве­лика Британія, Франція).

Другий шлях — це створення центрального банку на основі спеціального закону, який передбачає особливий статус новоство-реного банку з моменту його заснування.

Цей шлях є характерним:

• для розвинутих країн, в яких з тих чи інших причин не існу­вало єдиного емісійного банку;

• для колишніх колоній, які після завоювання політичної неза­лежності створювали власну національну банківську систему, вра­ховуючи світовий досвід. Вони використали принцип дворівневої побудови, за яким одному з банків надається статус центрального;

• для постсоціалістичних країн, які в умовах трансформації економіки на ринкових засадах проводили реформування банків­ської системи за принципом дворівневої побудови.