89. Суть та структура платіжного балансу

Платіжний баланс — це співвідношення між валютними платежами економічних суб'єктів даної країни (резидентів) за її економічними межами та валютними надходженнями їм з-за економічних меж: країни (від нерезидентів) за певний період часу (рік, квартал, місяць). За формою платіжний баланс являє собою статистичний звіт про надходження валютних коштів у країну та про витрачання їх за певний період у розрізі окремих статей, країн, груп країн. За економічним змістом — це макроекономічна модель, що характеризує стан та динаміку зовнішньоекономічних відносин даної країни з зовнішнім світом

Платіжний баланс відіграє важливу роль у розробленні та реа­лізації валютної політики. Як модель зовнішньоекономічних зв'яз­ків країни він дає ґрунтовну інформаційну базу для оцінки стану та перспектив розвитку валютних відносин. Зокрема, рівень та ди­наміка його збалансованості за звітний рік дають можливість ви­значити причини погіршення кон'юнктури валютного ринку та курсу національної валюти у відповідному році та ймовірну дина­міку їх на перспективу. Якщо, наприклад, звітний платіжний ба­ланс пасивний і розмір від'ємного сальдо мав тенденцію до зрос­тання, це негативно впливало на курс валюти у звітному році і давало підстави очікувати його падіння в наступному році. Якщо така тенденція не відповідає цілям загальноекономічної та монета­рної політики, її слід переломити на стабілізаційну. Підходи до вирішення цього завдання теж можна визначити на основі платіж­ного балансу, зокрема його структурної збалансованості.

Якщо, наприклад, торговий баланс (співвідношення експорту та імпорту) має хронічний і зростаючий дефіцит, то для оздоров­лення національної валюти потрібно визначити шляхи скорочен­ня його від'ємного сальдо. Це можуть бути заходи щодо стиму­лювання розвитку вітчизняного виробництва, зростання його якості й ефективності, що сприятиме підвищенню конкуренто­спроможності вітчизняних товарів на внутрішньому і зовнішньо­му ринках, збільшенню експорту і скороченню імпорту. Якщо дефіцитним є баланс послуг, відповідні заходи слід спрямовувати на розвиток усіх видів послуг для нерезидентів, стабілізації чи навіть скорочення зовнішніх послуг для резидентів

3 теоретичного погляду, економічна роль платіжного балансу визначається тим, що відображені в ньому обороти безпосеред­ньо впливають на попит і пропозицію на валютному ринку: над­ходження валюти створює передумови для формування пропози­ції ЇЇ, а платежі — для формування попиту на валюту. Цей зв'язок можна виразити кількісно у вигляді таких формул:

» , 1)П_РВ = ЗВ1+НВ-ЗВ₂,

де П_РВ — пропозиція інвалюти протягом звітного періоду;

ЗВ1 — залишки інвалюти в суб'єктів ринку на початок періоду;

НВ — надходження Інвалюти протягом звітного періоду по платіжному балансу;

ЗВ2 — залишки інвалюти в суб'єктів ринку на кінець періоду.

Якщо залишки інвалюти на початок і кінець звітного періоду однакові, то пропозиція валюти буде збігатися з надходженнями її по платіжному балансу, тобто П_РВ = НВ;

2)ПоВ = БВ1 + ПВ-БВ₂,

де П₀В — попит на інвалюту протягом звітного періоду;

БВ1 — боргові зобов'язання резидентів перед нерезидентами на початок періоду;

ПВ — валютні платежі протягом періоду по платіжному балансу¹;

БВ2 — боргові зобов'язання резидентів перед нерезидентами на кінець періоду.

Якщо боргові зобов'язання на початок і кінець звітного періоду однакові, то попит на інвалюту буде збігатися з валютними плате­жами, визначеними по платіжному балансу, тобто ПоВ = ПВ.

З наведених формул можна зробити висновок, що попит (ПоВ) і пропозиція (ПрВ) на валютному ринку будуть урівнова­жуватися за умови збалансованості надходжень (НВ) та плате­жів (ПВ) платіжного балансу. Похибки можуть спричинюватися лише на величину розбіжностей між обсягами залишків валюти та валютних боргових зобов'язань економічних суб'єктів на по­чаток і кінець періоду.

У механізмі платіжного балансу .важливе місце займають офі­ційні золотовалютні резерви (ЗВР),/

Активне сальдо платіжного балансу сприяє зростанню золотовалютних резервів, а пасивне — їх зменшенню. Проте економічна роль цих резервів не обмежується балансуван­ням платіжного балансу, а значно виходить за його межі. Тому управління ними можна розглядати як самостійний інструмент валютного та грошово-кредитного регулювання.

Золотовалютні резерви — це запаси іноземних фінансових активів та золота, які належать державі і перебувають у роз­порядженні органів грошово-кредитного регулювання і можуть бути реально використані на регулятивні та інші потреби, що мають загальноекономічне значення