68. Розрахунки платіжними дорученнями та платіжними вимогами-дорученнями

Безготівкові розрахунки розрізняються за способом платежів та формами розрахункових документів. За дорученням своїх клі­єнтів банки здійснюють готівкові й безготівкові платежі як за рахунок коштів клієнта, так і на кредитній основі. Безготівковий платіжний обіг здійснюється за допомогою переказів та інкасо.

Платежі за допомогою переказів здійснюються банками , шляхом списання коштів з рахунка платника і зарахування їх на Я рахунок вказаної ним особи. Якщо платник і його партнер мають * поточні рахунки в одному комерційному банку, операція зводи­ться до дебетування одного рахунку і кредитування іншого. Як­що рахунки відкриті в різних банках, проводяться додатково міжбанківські розрахунки за допомогою системи кореспондент­ських зв'язків. Такі зв'язки будуються як безпосередньо між дво­ма банками, так і за участі центрального банку, через який здійс­нюється основний обсяг міжбанківських платежів Інкасо є поширеним видом послуг комерційних банків тим клієнтам, які в розрахунках застосовують векселі й чеки. Інкасування векселів проводиться банком за дорученням клієнта до настання строку виплати за векселем (його погашення). Воно оформляється інкасовим індосаментом, надписом на векселі, який містить дору­чення власника векселя банку одержати оплату. Згідно зі строком погашення банк одержує від боржника потрібну суму, перераховує гроші на рахунок клієнта і гасить вексель (передає його платнику).

Інкасування чеків означає прийняття банком від свого клієнти чеків, що є розпорядженням на списання коштів з рахунка клієн­та для оплати за товар або послуги. При інкасуванні чеків банк , списує кошти з рахунка чекодавця, якщо його поточний рахунок відкритий у тому ж самому банку, де й рахунок одержувача, і за­раховує їх на поточний рахунок останнього. Якщо поточний ра­хунок чекодавця відкритий в іншій установі банку, чек відсилає­ться у банк платника і там здійснюється, оплата із застосуванням системи міжбанківських розрахунків

У практиці розрахунків використовуються і такі документи, як платіжні вимоги, вимога-доручення та акредитив. Платіжна вимога застосовується при примусовому стягненні коштів у передбачених чинними нормативними актами випадках. Вимога-доручення засто­совується при акцепті товару. Суть розрахунків полягає в тому, що названий документ, в якому заповнена одна частина (вимога), разом з товаром відправляється постачальником покупцю, котрий у разі згоди платити за товар (акцепту товару) заповнює другу частину документа (доручення) власними реквізитами, стверджує їх підпи­сом та печаткою і здає до свого банку для оплати.

Акредитив являє собою доручення банку покупця банку постачальника оплачувати рахунки останнього за відвантажені цін­ності на умовах, передбачених в акредитивній заяві покупця. Відкриття акредитива проводиться або за рахунок власних кош­тів покупця, або банківської гарантії та супроводжується (у пер­шому випадку) депонуванням коштів.