Суть, види та структура грошових потоків.

умовну модель грошо­вого обороту

Для спрощення побудови моделі грошового обороту згрупу­ємо всі його суб'єкти у чотири укрупнені групи: фірми, сімейні господарства, уряд, фінансові посередники.

До групи «Фірми» віднесені всі юридичні і фізичні особи, які беруть участь у створенні та реалізації валового національного продукту.

До групи «Сімейні господарства» входять усі сімейні одиниці, які мають самостійні грошові доходи та витрати і ведуть спіль­ний сімейний бюджет

До групи «Уряд» входять юридичні особи — державні управ­лінські та інші структури, які забезпечують розподіл та перероз­поділ національного доходу та національного продукту, здійс­нюючи вплив на реалізацію та споживання останнього.

До групи «Фінансові посередники» входять суб'єкти грошо­вого ринку, які, виступаючи в ролі посередників, акумулюють на цьому ринку вільні грошові кошти і розміщують їх від свого іме­ні і за свій рахунок (банки, страхові, інвестиційні, фінансові ком­панії тощо)

Оскільки більшість відносин між економічними суб'єктами здійснюється через ринки, в моделі виділено чотири види ринків: ринок продуктів, на якому реалізується створений фірмами на­ціональний продукт; ринок ресурсів, на якому фірми купують не­обхідні для забезпечення виробництва ресурси (робочу силу, зе­мельні ділянки, будівлі тощо); грошовий ринок, на якому реалі­зуються вільні грошові кошти; світовий ринок^Г^ощові потоки пов'язують між собою не тільки всі групи економічних суб'єктів, а й усі види ринків, забезпечуючи тим самим функціонування єдиного ринкового простору країни.^}

Першим (під номером 1) визначено сукупність платежів (витрат) фірм, пов'язаних з купівлею вироб­ничих ресурсів, насамперед робочої сили, земельних ділянок, споруд, інших засобів виробництва. Назустріч цьому потоку гро­шей рухаються в напрямку фірм куплені ресурси, що позначено тонкою зустрічною лінією

£У результаті грошового потоку 1 відбудеться реалізація ре­сурсів, запропонованих на ринок сімейними господарствами, та сформуються грошові доходи останніх, які відображені в моделі як потік 2 . У цьому потоці враховані такі види доходів сімейних господарств: заробітна плата, гонорари, виручка від продажу ма­теріальних цінностей (сільськогосподарської продукції, земель­них ділянок, будівель тощо), рента, доходи за акціями, паями та ін. У сукупності вони складають національний дохід країни. /

\ У подальшому національний дохід розподіляється на три час­тини, кожна з яких породжує окремий грошовий потік. Більша його частина витрачається сімейними господарствами на спожи­вання, у зв'язку з чим оплачується закупівля продуктів на внут­рішньому ринку продуктів і на світовому ринку. Ці платежі ство­рюють потоки 3 та 10. Певна частина національного доходу сплачується сімейними господарствами уряду у вигляді податків, що створює потік 4 (потік 6, в якому врахо­вані кредити, одержані фірмами у фінансових посередників, до­ходи від емісії цінних паперів (акцій та облігацій).

Мобілізовані на грошовому ринку кошти фірми інвестують на розширення виробництва, для чого витрачають їх на закупівлю необхідних матеріальних цінностей (будівельних матеріалів, об­ладнання, пристроїв тощо). У зв'язку з їх оплатою формується новий грошовий потік 7. ^

До послуг грошового ринку, крім фірм, звертається також уряд, коли йому недостатньо податкових надходжень для по­криття своїх витрат. Розміщуючи на грошовому ринку свої зо­бов'язання (облігації, казначейські векселі тощо), уряд позичає гроші для оплати покупок на ринку продуктів. Мобілізація уря­дом коштів на грошовому ринку спричинює появу грошового по­току 8, а витрачання цих коштів для оплати державних закупі­вель зумовлює формування грошового потоку 9^

^Одержана фірмами виручка сформувала б останній грошовий потік (уа с%емі він позначений номером 12), який «замкнув» би кругооборот грошових коштів. Обсяг цього потоку визначається обсягом реалізованого валового національного продукту і дорівнює обсягу національного доходу, відображеного в потоці 2/ Зв'язок національної економіки зі світовим ринком не обмежу­ється імпортом, а неминуче включає й експорт., завдяки якому час­тина виробленого національного продукту надходигь на світовий ринок, минаючи внутрішній. Оплата іноземними покупцями екс­портних поставок фірм створює новий грошовий потік 11 Якби обсяги імпорту й експорту в країні балансувалися, то ба­лансувалися б грошові потоки 10 і 11, тобто у внутрішній оборот каналами експорту повернулося б грошей стільки, скільки їх вибуло по каналах імпорту. Проте така рівність можлива тільки випадково. Як правило, обсяги їх не балансуються, що створює певні труднощі і в грошовому обороті та в реалізації національного продукту.

1 3, за яким зі світового ринку на внутрішній грошовий ринок надходить додатковий капітал} На суму цих надходжень фі­рми та уряд зможуть мобілізувати на грошовому ринку коштів більше, ніж туди надійшло заощаджень сімейних господарств, і збільшити свої закупівлі на ринку продуктів до рівня пропозиції, що забезпечить реалізацію всього національного продукту.

потік відпливу грошового капіталу за кордон, який по­значений у моделі грошового обороту під номером 14. ч^Отже, через механізм урівноваження чистого імпорту притоком грошових коштів іззовні і чистого експорту відпливом грошових ко­штів за межі внутрішнього ринку досягається збалансування грошо­вих потоків, які зв'язують національну економіку зі світовим ринком і, врешті-решт, збалансування всього грошового обороту країни. ^

Поповнення обороту додатковою масою грошей шляхом збільшення кредитування центральним банком комер­ційних банків (потік 15), або вилучення надлишку грошових ко­штів шляхом скорочення кредитування (потік 16)'.