logo
Куски Шпор

40. Державний кредит.

Державний кредит — це кредит, одним із учасників якого (позичальником чи кредитором) є держава в особі уряду або міс­цевих органів самоврядування. Переважно вони виступають у ролі позичальників, хоч у деяких випадках можуть бути й креди­торами. На відміну від банківського кредиту, державний кредит, як правило, не має конкретного цільового призначення. Він ви­користовується для вирішення загальнодержавних або місцевих проблем (покриття дефіциту державного бюджету, надання кре­дитної допомоги окремим суб'єктам господарювання чи катего­ріям населення тощо). Куди саме спрямувати позичені кошти, у кожному конкретному випадку вирішує позичальник. Якщо бан­ківський кредит переважно є первинною формою перерозподілу вартості, то державний кредит — вторинною формою такого пе­рерозподілу.

Державний кредит може бути внутрішнім і зовнішнім. Його суб'єктами є держава або органи місцевого самоврядування, з одного боку, та внутрішні (резиденти даної країни) або зовнішні кредитори — з іншого. Останніми можуть бути фізичні чи юри­дичні особи або уряди інших держав, а також міжнародні та регі­ональні валютно-фінансові інституції.

Внутрішній державний кредит в Україні, як і в більшості країн світу, відіграє дуже важливу роль у грошово-кредитному регулюванні економіки центральним банком країни, який прово­дить операції з державними цінними паперами (купівля чи про­даж їх через банки другого рівня банківської системи) на так зва­ному відкритому ринку

. ^Державний кредит реалізується такими способами:

• випуск облігацій внутрішніх чи зовнішніх державних або муніципальних позик;• оформлення казначейських зобов'язань.