64. Класифікація позичальників за результатами оцінки їх фінансового стану з урахуванням рівня забезпечення за кредитними операціями.

Оцінку фінансового стану позичальника банк здійснює в кож­ному випадку укладанням договору про здійснення кредитної операції, а надалі — не рідше ніж один раз на три місяці; для банків-позичальників — не рідше ніж один раз на місяць.

Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника — юридичної особи банк враховує такі основні ек показни­ки: платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної та за­гальної ліквідності); фін стійкість (коефіцієнт маневреності власних кош­тів, співвідношення залучених і власних коштів); обсяг реалізації; обороти за рахунками (співвідношення надходжень на рахунки позичальника і суми кредиту, наявність рахунків в інших банках, наявність картотеки неплатежів — у динаміці); склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованос­ті (за останній зв та пот роки); собівартість продукції (у динаміці) прибутки та збитки (у динаміці);рентабельність (у динаміці); кредитна історія (погашення кредитної заборгованості в минулому, наявність діючих кредитів).

Під час оцінки фін стану позичальника можуть бути враховані також суб'єктивні чинники, такі як: ринкова позиція позичальника та його залежність від цик­лічних і структурних змін в екон та галузі пром; наявність держ замовлень і держ підтримка пози­чальника; ефек упр-ня позичальника; професіоналізм керівництва та його ділова репутація; ін інформація.

Оцінку фінансового стану позичальника-банку здійснюють не рідше ніж один раз на міс на підставі: інформації позичальника-банку про дотримання ек нормативів і нормативу обов'язкового резервування коштів; аналізу якості активів і пасивів; аналізу прибутків і збитків; інформації про виконання банком зобов'язань у минулому; інформації про надані та одержані міжбанківські кредити; щорічного аудиторського висновку.

При здійсненні оцінки фінансового стану позичальника — фі­зичної особи враховуються: загальний матеріальний стан клієнта (доходи, витрати, майно, право власності на яке посвідчується згідно з чинним законодавством України); соціальна стабільність клієнта (наявність постійної роботи, сімейний стан); вік клієнта; інтенсивність користування банківськими кредитами (га­рантіями) у минулому та своєчасність погашення їх і сплати про центів (комісії) за ними, а також користування іншими банківсь­кими послугами; — ділова репутація; інша інформація.

Класифікація позичальників за результатами оцінки їх фінан­сового стану здійснюється з урахуванням також рівня забезпе­чення за кредитними операціями:

Клас «А» — фін д-ть дуже добра і надалі проводи­тиметься на такому ж рівні (прибуткова та рівень рентабельності вищий, ніж середньогалузевий); екон показники в межах уста­новлених значень; вище керівництво позичальника має відмінну ділову репутацію; кредитна історія позичальника бездоганна. Забезпечення за кредитною операцією має бути першокласним.

Клас «Б» — фін д-ть позичальника цієї категорії близька за характеристиками до класу «А» (тобто фінансова дія­льність добра або дуже добра, рентабельність на середньогалузевому рівні, окремі економічні показники погіршились або мають незначні відхилення від мінімально прийнятних значень), але ймовірність утримування її на цьому рівні впродовж тривалого часу є низькою. Забезпечення кредитної операції не має викликати жодних сумнівів.

Клас «В» — фін д-ть задовільна (рентабельність нижча, ніж галузевий рівень, деякі економічні показники не від­повідають мінімально прийнятним значенням).

Клас «Г» — фін д-ть незадовільна (економічні показники не відповідають встановленим значенням) і спостері­гається її нестабільність упродовж року; є високий ризик значних збитків; імовірність повного погашення кредитної заборгованості та процентів за нею є низькою.

Клас «Д» — фін д-ть незадовільна, є збитки (кредитна операція не забезпечена ліквідною заставою, показ­ники не відповідають встановленим значенням, імовірність ви­конання зобов'язань з боку позичальника банку практично від­сутня).