93. Механізм здійснення контролю за ходом погашення кредиту.

Після видачі кредиту банк присту­пає до здійснення кредитного моніторингу і до контролю за якістю кредитного портфеля. Одне з основних завдань банку — постійний моніторинг кредитного портфеля, який охоплює всі етапи — від підготовки документів і видачі кредиту до його повного погашення. Банківський контроль за станом погашення позичальником заборгованості за кредитом — необхідна передумова забезпечення заплано­ваного рівня дохідності кредитних операцій. Моніторинг кредитних операцій полягає у постійному контролі за станом виданого кредиту. Механізм кредитного моніторингу має бути закріпле­ний у відповідних банківських інструкціях і положенні банку "Про кредитування". Контроль за кредитними операціями відіграє важливу роль в управлінні кредитним портфелем банку, адже бан­ки самостійно визначають порядок залучення та вико­ристання коштів, проведення кредитних операцій, вста­новлюють рівень відсоткових ставок і розмір комісійної винагороди.

Для моніторингу своєчасного погашення позичальни­ком відсотків і заборгованості за кредитом працівники кредитного відділу складають відповідний графік пога­шення за сумами платежів і за строками. У разі несвоєчас­ного погашення боргу за позикою та сплати відсотків (ко­місій) за відсутності домовленості про відстрочення погашення кредиту банк має право застосувати штрафні санкції у розмірах, передбачених кредитним договором.У процесі моніторингу виявляються порушення стандартних норм поведінки позичальника та розробляються заходи впливу на нього. А саме: банк контролює своєчасність виплати процентів за кредит та своєчасність погашення основного боргу. На практиці, як правило, ці виплати провадяться щомісячно до 25 числа. Якщо в процесі контролю виявиться затримка таких платежів, то банк надсилає клієнту попередження про несвоєчасну сплату процен-1 тів за кредит, а суму основного боргу переносить на рахунок І прострочених кредитів, таким чином кредит із розряду стандарт-1 них переходить до розряду проблемних, а у зв'язку з цим збіль-1 шуються відрахування до резерву на покриття можливих збитків І по кредитних операціях. За прострочення платежів по основному І боргу і процентах банк підвищує процентну ставку та стягує пе- І ню в розмірах, передбачених кредитною угодою. Якщо і після І попередження позичальника про вжиття заходів щодо погашення І боргу банку позичка не погашається, банк вживає заходів претен- І зійно-позовного характеру. Це:реалізація застави;вимоги до гаранту та інше. Якщо кредит використовується не за цільовим призначенням, І банк може підвищити процентну ставку за кредит у розмірах, пе- 1 редбачених кредитним договором, як правдло в 1,5—2 рази, крім того, може призупинити подальшу видач/ нового кредиту (якщо І кредит видається в межах кредитної лінії), та достроково стягну- 1 ти раніше виданий кредит. Якщо позичальник систематично не виконує зобов'язань щодо сплати боргу відповідно до кредитної угоди, банк може зверну­тися у передбаченому законом порядку із заявою про порушення справи про банкрутство.

Якщо позичальник проценти за кредит сплачує банку своєчас­но, але допускає затримку сплати основного боргу, то згідно з клопотанням позичальника банк може продовжити строк корис­тування кредитом до 90 днів, проте з урахуванням пролонгації строк кредиту не повинен виходити за межі користування ним. Інтенсивна робота банку з проблемними кредитами полягає у застосуванні таких заходів впливу на їх ско­рочення як:— санація, тобто розробка системи заходів, що провадяться іия запобігання банкрутства підприємств. Санація може здійшоватися шляхом злиття підприємства, що перебуває на межі панкрутства, з більш могутньою компанією; випуску нових акцій чи облігацій для мобілізації грошового капіталу; надання урядо­вих субсидій; зменшення розміру процентів по облігаціях, випу­щених підприємством, і відстрочка їх погашення; перетворення короткострокової заборгованості підприємства в довгострокову: повної або часткової покупки державою акцій підприємства, що знаходиться на грані банкрутства; — призначення тимчасової адміністрації за участю працівни­ків банку. У процесі роботи з проблемними кредитами банк може застосовувати два основні методи управління: реабілітацію чи ліквідацію. Метод реабілітації полягає в розробці спільного з позичальником плану заходів щодо повернення кредиту. Метод ліквідації означає повернення кредиту шляхом проведення процедури бан­крутства та продажу активів позичальника. У разі відхилення від терміну повернення, обговореного в кредитному договорі, чи запла нованого графіка погашення по кредиту, а також у випадку інших негативних змін у стані позичальника пропонується переводити кредит у розряд «Спеціальний контроль».