Тема 3. Поняття та класифікація фінансового посередництва

3.1. Поняття фінансового посередництва: функції та значення фінансових посередників на фінансовому ринку, їх класифікація

Фінансові посередники - це інвестиційні компанії, банки, страхові ком­панії, кредитні спілки, трастові компанії, пенсійні фонди тощо.

Основна функція фінансових посередників - це допомога в передачі коштів від потенційних заощаджувачів до потенційних інвесторів, і навпаки.

Фінансові посередники утворюють свої власні фонди, беручи кошти в борг у заощаджувачів, за що останнім виплачується відсотковий дохід. Аку-мулюючи кошти в такий спосіб, вони надають їх під вищі відсотки інвесторам. Різниця між отриманим і виплаченим відсотковим доходом іде на покриття витрат фінансового посередника та його прибуток.

До причин користування послугами фінансових посередників, а не інших суб'єктів ринкових відносин, можна віднести:

1) знижується ризик неповернення позики або ризик неефективних капіталовкладень;

2) знижуються сумарні витрати позичальника на отримання позики за рахунок зменшення моральних і фізичних витрат часу на відшкодування декількох заощаджувачів для отримання відповідної сумарної позики;

3) через фінансових посередників є можливість одержання гарантованого доходу;

4) фінансові посередники зменшують вартість здійснення фінансових операцій і це досягається шляхом їх спеціалізації.

Роль фінансових посередників визначена через те, що вони:

- зменшують операційні витрати;

- знижують ризик;

- зменшують асиметричність інформації.

Оскільки існують різні фінансові ринки і різні види посередницьких послуг, то існують і різні типи фінансових посередників. Можна виділити три основні групи фінансових посередників:

• депозитарні установи;

• ощадні установи контрактного типу;

• інвестиційні посередники.

Депозитарна установа - це фінансовий інститут, що має право прийма­ні внески та депозити. До них відносяться:

1) депозитарій, тобто установа, що здійснює зберігання, облік та розрахунки пі цінними паперами. Основні функції депозитарних установ - це залучення коштів населення та установ у вигляді депозитів та надання позик населенню мі підприємствам;

2) комерційний банк;

3) ощадні установи, які діють без контракту і до яких відносяться позико­ві цадні асоціації, взаємоощадні банки і кредитні спілки.

Позикоощадна асоціація - це фінансовий інститут, джерелами надход­ження якого є ощадні, термінові та чекові депозити. В цих установах заку-мульовані грошові кошти, які переважно використовуються на надання позик під заставу нерухомості.

Взаємоощадні банки дуже подібні до попередніх в системі функціонування, ;іле відрізняються організаційною структурою, тому що вони завжди організовані на кооперативних засадах і вкладники банку є його співвласниками.

Кредитні спілки - це невеликі фінансові установи, які створені на коо­перативних засадах в певній соціальній групі для надання позик (як правило, споживчих).

Ощадні установи контрактного типу залучають довготермінові заощад­ження на контрактній основі. Свої фонди ці установи формують у вигляді періодичних внесків згідно з контрактами. Ці установи - це страхові ком­панії та пенсійні фонди.

Страхові компанії - це фінансові посередники, що здійснюють виплати своїм клієнтам при настанні певних подій, обумовлених в страховому полісі. Власники полісів сплачують страховій компанії премії в обмін на зобов'язан­ня сплатити обумовлені суми в майбутньому при настанні певних подій. Страхові внески використовують для придбання облігацій, акцій, заставних та інших цінних паперів.

Пенсійні фонди забезпечують працівників доходом після виходу на пенсію у формі періодичних виплат. Засновниками пенсійного фонду виступають корпорації, приватні фірми, установи, спілки і фізичні особи. Кошти залучаються до фонду через надходження періодичних внесків як робото­давців, так і працівників. До 90 % активів пенсійних фондів становлять акції

та цінні папери з фіксованим доходом, що обумовлюється специфікою діяльності фондів, а саме - необхідністю здійснювати періодичні виплати пенсіонерам протягом тривалого періоду.

До інвестиційних посередників відносять інвестиційні банки, інвестиційні компанії, іпотечні і житлові банки, фінансові компанії взаємні фонди, взаємні фонди грошового ринку.

Інвестиційний банк мобілізує довготерміновий позичковий капітал і передає його позичальникам через випуск та розміщення облігацій або інших боргових зобов'язань.

Інвестиційна компанія - це компанія, яка спеціалізується на інвестиціях в цінні папери інших компаній. Інвестиційна компанія акумулює кошти при­ватних інвесторів шляхом емісії акцій. Вона відрізняється від інвестиційного банку тим, що виражає інтереси індивідуального інвестора.

Іпотечний банк - це банк, що спеціалізується на іпотечних операціях, тобто видає депозитарні і довготермінові кредити під іпотеку, акумулює ресурси за рахунок емісії та розміщення іпотечних облігацій і виконує операції, які пов'язані з оформленням іпотечних позик.

Житловий банк - це банк, який спеціалізується на кредитуванні та фінан­суванні житлового будівництва.

Фінансові компанії отримують свої фонди шляхом продажу комерційних паперів та випуску акцій і облігацій. Одержані позики надаються споживачам у вигляді кредитів на придбання дорогих товарів. Вони утворюються при великих виробництвах для стимулювання продажу своїх товарів шляхом надання кредитів покупцям.

Взаємний фонд продає акції багатьом дрібним інвесторам і залучені кошти формує у диверсифікованому портфелі цінних паперів. Існування взаємного фонду дає можливість вкладникам фонду об'єднати кошти та отримати виграш за рахунок зниження питомих витрат на придбання акцій та облігацій великими пакетами.

На фінансовому ринку функціонують взаємні фонди грошового ринку, які є різновидами взаємних фондів, мають їхні ознаки, але їхній спектр операцій дещо розширений. Наприклад, акціонери фонду мають право виписувати чеки з певним обмеженням на їх суми. Залучені кошти інвесторів потім вкладаються в середньотермінові цінні папери. Отримані відсотки виплачуються акціонерам фонду.