Книга Фин

7.1. Загальна характеристика фондового ринку

7.1.1. Історія розвитку фондового ринку

Фондовий ринок зародився в надрах ринку споживчих товарів. Перші операції з цінними паперами відбувалися на оптових ринках і товарних біржах.

Історія бірж налічує близько п'яти століть, хоча деякі спеціалісти фондового ринку стверджують, що перша біржа виникла в Японії у І ст. до н. є.

Слово "біржа" походить від латинського слова "Ьцгзе" (гаманець), яке пов'язане з м. Брюгге (Нідерланди) та з купецькою династією Ван дер Бурсів.

Батьківщиною фондової біржі вважається бельгійський порт Антверпен (1531 р. ), який відіграв в епоху великих географічних відкриттів значну роль у світовій торгівлі. Згодом за Антверпеном котирування майже всіх цінних паперів почали здійснювати в нідерландському порту Амстердамі, де було створено одну з перших у світі фондових бірж (початок XVIII ст. ), на якій велася торгівля облігаціями позик Голландії, Англії, Португалії, Іспанії, Індії.

Розвиток міждержавної торгівлі став основним рушієм розвитку ринку цінних паперів і фондових бірж. Позитивний вплив на цей процес справив і прогрес державної організації та державних фінансів, тобто поява державних (казначейських ) облігацій та векселів розширила коло цінних паперів на фондових біржах, передусім Англії, Франції та Німеччини.

На початку XIX ст. роль фондових бірж в економіці зростає, адже з'явився третій чинник: первісне нагромадження капіталу. Промислова революція сприяла інтенсивному зростанню суспільного виробництва, яке випереджало зростання споживання, а, отже, було джерелом нагромадження великих фінансових коштів. Свою частку у розвиток фондового ринку вніс і розвиток організаційних форм суспільного виробництва у вигляді промислових корпорацій і акціонерних банків.

Фондовий ринок активно сприяв розвитку виробництва внаслідок вільної конкуренції на фондових біржах, що не залежала від державного розподілу, забезпечувала переливання грошових активів у галузі, потрібні суспільству (будівництво залізниць, металургійних заводів, шахт, розвиток хімічної та текстильної галузей). Саме в цей період - 1817 р. - засновано Нью-Йоркську фондову біржу як діловий клуб, за членство в якому необхідно було заплатити вступний внесок $ 200 з щорічними внесками в сумі $ 100 і $ 10 до фонду взаємодопомоги. Пізніше такі внески почали називатися вартістю брокерського місця (вартість змінювалась з 1827 по 1988 рр. від $ 0, 1 тис. до $ 665-$ 1000 тис).

Наприкінці XIX ст. поряд з концентрацією грошових коштів у великих фінансових і виробничих інститутах, з розвитком державно-монополістичної системи управління економікою змінюється фондовий ринок. Однак в історію фондової біржі XIX ст. увійшли кризи 1869, 1873 і 1895 років. Якщо швидкий розвиток фондового ринку позитивно впливає на поступальний розвиток продуктивних сил людства, то періодичні біржові кризи і спади активності на ринку цінних паперів є не тільки передвісниками загальних економічних криз, а й їхніми детонаторами.

Так, світова економічна криза 1929-1933 рр. почалася саме з краху на Нью-Йоркській фондовій біржі 22 жовтня 1929 року, коли масовий продаж цінних паперів спричинив паніку інвесторів та біржовиків.

На початку XX ст. найшвидшими темпами фондовий ринок розвивався у США. Тоді як європейські підприємці для збереження своїх коштів користувалися банківськими послугами, у США потік грошей спрямовувався не в банки, а на фондові біржі. Після "великої кризи" у США (1933 р.) було прийнято закон про емісію цінних паперів; 1934 р. - закон про біржову торгівлю цінними паперами; реєстрація цінних паперів стала обов'язковою; створено державні органи з контролю та економічного регулювання обігу цінних паперів; було встановлено обмеження коливань котирування, державне страхування вкладів тощо.

У нашій країні початок фондового ринку датується XVIII ст. Одеську фондову біржу було відкрито у 1796 р. (більше ніж на 40 років раніше відкриття такої в Москві).

У грудні 1917 р. радянський уряд заборонив операції з цінними паперами. Але в період нової економічної політики (НЕПу) знову з'явився організований обіг цінних паперів, які здійснювали фондові відділи при товарних біржах у кількох великих торговельно-промислових центрах, зокрема в Києві і Харкові. Після припинення НЕПу за рішенням радянського уряду всі товарні і фондові біржі було ліквідовано (1930 р.). їх відродження почалося через півстоліття - з початку 90-х років. Приватизація та поява акціонерних товариств стали визначальним чинником відновлення діяльності фондових бірж і налагодження позабіржового обігу цінних паперів.

Зараз світовий фондовий ринок розвивається за такими трьома основними напрямками:

1) відбувається удосконалення автоматизованих систем фондових операцій (окремі комп'ютерні системи поєднуються у Всесвітню мережу електронної комунікації);

2) створення нових видів і модифікацій цінних паперів;

3) збільшується інтернаціоналізація фондової діяльності відповідно до загального процесу економічної інтеграції країн.

До цих трьох напрямків Україні потрібно додати ще кілька своїх, актуальних тільки для неї напрямків розвитку фондового ринку, а саме: своєчасне становлення системи державного регулювання фондового ринку, сприяння підвищенню рівня організованості позабіржового ринку, створення сучасної інфраструктури фондового ринку, зокрема депозитарію, забезпечення умов для конкуренції в середовищі посередників у фондовій діяльності, розвиток вторинного ринку цінних паперів, насамперед у рамках системи фондових бірж України [33].

Содержание