Тема 5. Фінансові операції на кредитному ринку (ринку позичкового капіталу)

5.1. Основи організації кредитного ринку

Необхідними умовами функціонування кредитного ринку є наявність кредиторів, що мають тимчасово вільні кошти, та позичальників, які можуть вчасно і в повному обсязі виконати зобов'язання за кредитами, а також система державного регулювання кредитного ринку.

Основні учасники кредитного ринку показані на рис.

Позичальниками на ринку кредитів виступають юридичні, фізичні особи і держава. При цьому залучати вільні грошові кошти на ринку кредитів можуть як вітчизняні, так і іноземні позичальники.

Кредиторами на ринку кредитів виступають комерційні банки, інші фінансово-кредитні установи та іноземні кредитори, тобто національні та міжнародні фінансові інститути. Крім того, кредиторами можуть бути також нефінансові інститути, якщо вони дають змогу іншим суб'єктам ринку протягом визначеного періоду за певну плату користуватись їх грошовими коштами.

Функціонування кредитного ринку забезпечує кредитна система, яка організовує рух капіталів і сприяє акумуляції та ефективному розміщенню фінансових ресурсів серед суб'єктів ринку.

Держава здійснює управління грошово-кредитним ринком, регулює його діяльність і виступає позичальником на національному та міжнародному ринках.

Через Центральний банк держава впливає на регулювання обсягу грошової маси через:

1) регулювання норм обов'язкових резервів для комерційних банків;

2) процентну політику;

3) систему рефінансування комерційних банків;

4) управління золотовалютними резервами;

5) операції з цінними паперами на відкритому ринку;

6) регулювання імпорту та експорту капіталу.

5.2. Характеристика основних видів кредиту

Кредити можуть бути класифіковані за різними ознаками. Залежно від термінів надання кредити поділяють на:

1) коротко-

2) середньо-

3) довготермінові.

Короткотерміновими вважаються кредити терміном до одного року, які надаються для фінансування поточних потреб у грошових коштах. середньотерміновими називають кредити терміном від одного до трьох років, псі надаються переважно для фінансування капітальних вкладень, тобто купівлі обладнання, будівництва споруд, реалізації інвестиційних проектів тощо. Довготермінові кредити надаються на термін понад три роки для фінансування нерухомості і забезпечуються заставними на нерухомість.

Класифікацію кредитів залежно від категорії позичальника, терміну і механізму користування кредитом, його забезпечення наведено в табл. 5.1.

Таблиця 5.1

Класифікація кредитів

Підприємствам можуть надаватися такі основні види кредитів:

• кредити під кругообіг активів, що надаються на короткий термін для покриття так званих "розривів" у готівці. Останні виникають при невчасному надходженні готівки за реалізовану продукцію, тобто при невчасному погашенні дебіторської заборгованості;

• сезонний кредит надається для забезпечення короткотермінових сезонних потреб у додаткових фінансових ресурсах. Він має разовий характер і в міру реалізації продукції, виробленої і закупленої сировини, кредит погашається. Такі кредити переважно короткотермінові від ЗО до 180 днів з одноразовим погашенням або у вигляді сезонної кредитної лінії чи овердрафту;

• кредит під рух грошових коштів, як правило, є середньо- чи довготерміно­вим і призначається для фінансування капітальних вкладень або для збільшення оборотного капіталу при розширенні виробництва;

• кредити, забезпечені активами, до яких відносять іпотечні кредити, кредити, забезпечені обладнанням, товарно-матеріальними запасами, дебіторською заборгованістю, транспортні та промислові кредити, лізинг тощо. Характерною ознакою їх є те, що вони забезпечені певними активами, які можуть бути реалізовані кредитором у разі неповернення кредиту;

• проектні кредити є одними з найбільш ризикових, які надаються гру­пам компаній для реалізації спільних проектів і досить часто групами банків, що обумовлюється великою сумою кредиту та значним рівнем проектних ризиків [37].

5.3. Оцінка вартості кредитних інструментів

На процес ціноутворення на ринку кредитів впливають:

• рівень конкуренції на ринку банківських послуг;

• різноманітність кредитних інструментів;

• можливості доступу позичальників до альтернативних ринків тощо. Одним з основних чинників, що впливає на вартість кредиту, є вартість

фондів, які використовуються для кредитування. Ціна кредиту має переви­щувати вартість фондів і забезпечувати прибутковість банку. Крім того, вона має задовольняти потенційних позичальників. Привабливість для позичаль­ника кредитних послуг, що пропонуються конкретним банком, полягає в їх якості та ціні.

Мінімальна процентна ставка за кредитом визначається вартістю фінан­сування для банку, операційними витратами і премією за ризик неповернення і ризик, пов'язаний з строковістю кредиту. Процентна ставка, яка робить операцію кредитування прибутковою, включає всі названі вище складові і банківську маржу:

Вартість фінансування визначається як сума середньозваженої ставки, що сплачується за всіма залученими коштами, вартості страхування депози­тів, резервних вимог в Центральному банку та вартості всіх непроцентних витрат, пов'язаних з мобілізацією коштів.

До операційних витрат, що окремо враховуються в ціні кредиту і не враховуються у вартості фінансування, належать: заробітна плата співробіт­ників кредитного відділу; обладнання та матеріали, необхідні для надання кредиту і контролю за ним, а також інші операційні витрати.

Премія за ризик неповернення може бути обчислена на основі відповідного ризику неповернення. Ризик неповернення оцінюється на основі статистичних даних про ризик невиконання зобов'язань різними категоріями позичальників, кредитної історії та кредитного рейтингу окремого позичальника. Премія за ризик, пов'язаний з терміном кредитування, може бути оцінена в результаті аналізу процентних ставок за коротко -, середньо- та довготерміновими борговими зобов'язаннями, що перебувають в обігу на ринку.

Банківська маржа залежить від політики банку та від конкурентного середовища в банківській сфері, оскільки рівень конкуренції на ринку банківських послуг постійно зростає і маржа, що встановлюється банками при кредитуванні, постійно зменшується.

Вартість більшості кредитів на конкурентних кредитних ринках встано­влюється на основі так званої базової ставки. За базову ставку приймають ставки "прайм рейт" (ставки, що пропонуються позичальникам найвищого класу за короткотерміновими кредитами), ставки по залученню коштів на міжнародному ринку, ставки за казначейськими векселями, депозитними сертифікатами та інші ставки грошового ринку. Використання багатьма банками як кредитних ресурсів євродоларів привели до інтенсивного використання ставки ІЛВОК базовою ставкою за кредитом.

Процентна ставка за кредитом, розрахована на основі базової ставки, містить лише поправки на ризик неповернення та ризик, пов'язаний з терміном кредитування, оскільки до базової ставки входять операційні витрати та банківська маржа.

Процентну ставку за кредитом, що відповідає поточному рівню ризику для цього позичальника і враховує витрати на обслуговування кредиту та банківську маржу, називають ринковою вартістю кредиту. Визначення ринкової вартості кредиту є настільки важливим і настільки важким зав­данням, оскільки для цього потрібно правильно оцінити ризики діяльності позичальника в умовах обмежених часових та інформаційних ресурсів.