30.Операції, пов’язані з непрямим інве­с­ту­ванням коштів (трансформацією капіталу)

Рух капіталу від тих, хто робить заощад­же­ння до тих, хто потребує капітал відбува­єть­ся 3-ма різними способами:

1) прямі інвестиції – коли підприємство про­дає свої акції чи облігації безпосередньо особам (інвесторам), що здійснюють заоща­д­ження, не ви­користовуючи послуг будь-яких фін струк­тур. Пряме інвестування від­но­сять до операцій на первинному ринку.

2) опосередковані інвестиції андеррайтера – залучення капіталу здійснюється через ін­ве­с­тиційний банк, що виконує роль андер­ра­йтера випуску ЦП-в. Компанія продає свої акції чи обл.-ї інвестиц банку, який у свою чергу перепродає їх інвесторам. При цьому банк купує та зберігає ЦП протягом певно­го періоду, а отже приймає на себе певний ризик – може не продати ЦП по тій же ціні, за яку вони були куплені у фірми. Так як в угоді приймають участь знову емітовані ЦП, а корпорація отримує дохід від їх ре­а­­лізації, то ця операція також являється трансакцією первинного ринку.

3) опосередковані інвестиції через фін посе­ре­диків (взаємні фонди, банки) – посередник отримує грош кошти від інвесторів в обмін на свої власні ЦП. Потім посередник вико­ри­­стовує ці гроші для придбання та нас­ту­­п­ного зберігання ЦП компанії. Н-д вкла­д­ник може покласти кошти в банк, купив­ши його депозитний сертифікат, а потім банк може кредитувати під-во під заставу нерухомості. Таким чином, посередники ство­рю­ють нові форми ЦП – в даному випа­д­ку депозитні сертифікати, які менш ризи­ко­вані та більш ліквідні, ніж заставні компа­нії, а отже є кращими об’єктами для інве­с­ту­вання. Існування посередників значно підвищує ефективність грошових ринків та ринків капіталу.