6. Модель ф. Модільяні та теорія поведінки споживача м. Фрідмена.

Ф. Модільяні використав модель поведінки І. Фішера для вивчення функції споживання. Як відомо, за моделлю Фішера, споживання залежить від доходу впродовж всього життя людини. Модільяні ж дослідив, яким чином коливання рівня доходу протягом життя змушують людей перерозподіляти дохід із сприятливих на несприятливі періоди. Його модель отримала назву Моделі життєвого циклу.

Чи не найпоширенішим фактором, що впливає на зміну обсягу доходу людини, є вихід на пенсію. Ця подія зумовлює зменшення доходу; до неї хочуть підготуватися, прагнучи здійснити певні заощадження, щоб не допустити до відчутного зменшення обсягу споживання.

Нехай споживач очікує, що він проживе ще t років, а працюватиме до пенсійного віку n років. Його річний дохід дорівнює Y, а багатство оцінюється в W. Через n років він очікує отримати дохід у розмірі Y * n.

Щоб споживання було стабільним, треба його рівномірно розподілити за роками життя, тобто поділити на t:

C = (W + Y * n) / t = (1 / t) * W + (n / t) * Y.

Якщо кожний суб’єкт економічних відносин буде будувати свою поведінку на таких самих засадах, то сукупна функція споживання може мати такий вигляд:

C = a * W + c’ * Y, де:

а – це гранична схильність до споживання за доходом.

Досліджуючи коливання обсягів споживання та заощаджень, Ф. Модільяні дійшов висновку про те, що при зростанні доходів заощадження зростають швидше, ніж споживання, а при зменшенні рівня доходів заощадження зменшуються ще швидше, оскільки людям важко відмовитись від уже звичного для них рівня споживання.

Модель життєвого циклу застосовувалась для дослідження поведінки людей похилого віку, які мають жити значною мірою за рахунок зроблених заощаджень. Виявилось, що поведінка людей похилого віку суперечить поведінці, висвітленій у цій моделі. Вони не витрачають своє нагромаджене багатство так швидко, як того вимагає модель життєвого циклу, яка ґрунтується на тому, що люди прагнуть до стабільного споживання впродовж всього періоду життя. Очевидно, існують і інші фактори впливу на поведінку споживачів. Це, очевидно, і мотив перестороги, і прагнення залишити спадщину тощо.

Теорія споживання М. Фрідмена, як і теорія життєвого циклу, ґрунтується на концепції поведінки споживача І. Фішера.

Всі ці теорії виходять з того, що споживання залежить не тільки від поточного доходу. Концепція Ф. Модільяні ґрунтується на припущенні, що динаміку доходу можна передбачити протягом усього життя людини. Мільтон Фрідмен для пояснення поведінки споживача запропонував гіпотезу постійного доходу.

Зміст цієї гіпотези полягає в тому, що рівень доходів господарських суб’єктів підлягає коливанням в результаті впливу на них як постійних (довгострокових), так і випадкових (одноразових або тимчасових) чинників.

Мільтон Фрідмен розглядає дві складові поточного доходу (Y): постійний дохід (Y^P) та тимчасовий (Y^V), тобто Y = Y^P + Y^V.

Постійний дохід у цій моделі – це середній дохід, а тимчасовий дохід – це випадкове відхилення доходу від його середнього рівня.

Функція споживання у моделі М. Фрідмена модифікується і має вигляд: C = a * Y ^P, де:

а – константна.

Розглядаючи динаміку доходів у довгостроковому періоді, М. Фрідмен зробив висновок, що коливання доходів з року в рік відбувається внаслідок коливань тимчасового доходу. Тобто коливання середньої схильності до споживання властиві короткостроковому періоду і є наслідком коливань тимчасового доходу.

У довгостроковому періоді коливання середньої схильності до споживання є наслідком змін постійного доходу, і тому для тривалого проміжку часу (10 років і більше) середня схильність до споживання є сталою.