logo search
Книга Фин

6.8. Використання готівкової валюти на території України

Основним платіжним засобом для здійснення готівкових розрахунків є національна валюта. Однак для розрахунків між резидентами та нерезидента­ми може використовуватись готівкова іноземна валюта.

Згідно з правилами використання готівкової іноземної валюти саме ви­користання її з власних поточних рахунків юридичними особами можливе в таких випадках:

• для забезпечення витрат працівників на відрядження за кордон в сумі, що не перевищує на одного працівника $ 300 на добу;

• для оплати праці працівників-нерезидентів, які працюють в Україні за контрактом в офіційних представництвах та представництвах юридичних осіб-нерезидентів;

• для відшкодування фізичним особам втрат у разі форс-мажорних обставин, що призвели до невиконання юридичною особою-нерезидентом або постійним представництвом юридичної особи-нерезидента зобов'язань перед юридичною особою, яка сплатила в іноземній валюті вартість послуг.

Використання на території України готівкової іноземної валюти як засобу платежу або як застави фізичними особами-резидентами можливе в разі відсутності у них коштів в гривнях і неможливості здійснити валютно-обмінну операцію через пункт обміну іноземної валюти тільки на територіях митниць, вокзалів, аеропортів та в деяких інших випадках.

6.9. Міжнародні розрахунки на валютному ринку (банківський переказ, інкасо, акредитив)

У міжнародних розрахунках застосовуються такі самі форми документів і порядок їх оплати, що й у розрахунках усередині країн, однак існує і певна їх специфіка. Зокрема, особливо важливим тут є попереднє визначення основних елементів організації розрахунків у різного рівня угодах та контрактах: між контрагентами, банками, державами, а також у міжнародних конвенціях.

У зовнішньоторговельних контрактах між контрагентами (експортерами та імпортерами) визначаються основні валютно-фінансові та платіжні умови розрахунків: валюта ціни і валюта платежу; курс їх переводу; валютні засте­реження; форми розрахунків; умови платежу і форми платіжних засобів тощо.

Валюта ціни - це валюта, в якій встановлюється ціна контракту. Вона вибирається з найбільш сталих. Нею може бути валюта однієї з країн-учасниць контракту чи третьої країни.

Валюта платежу - це валюта, в якій здійснюється платіж. Вона не обов'язково збігається з валютою ціни. В останньому випадку в контракті обумовлюється курс переводу однієї валюти в іншу.

Валютні застереження передбачають перегляд суми платежу відповідно до зміни курсу певної валюти (валюти застереження), групи валют («валют­ної корзини») або валюти ціни відносно валюти платежу.

Умови платежу передбачають негайну оплату відвантажених товарів чи відтермінування платежу, тобто продаж у кредит.

Форми платіжних засобів - це вид документів, за допомогою яких здійснюються розрахунки. Вони поділяються на фінансові та комерційні. До фінансових належать векселі (прості та перевідні), чеки, платіжні розписки; до комерційних - рахунки-фактури, документи, що підтверджують відвантаження товарів, специфікації, страхові поліси тощо.

Форми розрахунків відрізняються порядком документообороту і вклю­чають розрахунки за інкасо за допомогою акредитивів, за відкритими рахун­ками, банківськими переказами.

Вказані особливості міжнародних розрахунків зумовлюють специфіку їх форм, організації документообороту, здійснення валютних операцій тощо.

Комерційні банки здійснюють міжнародні розрахунки за дорученням своїх клієнтів - підприємців, організацій - учасників зовнішньоекономічної діяльності в трьох загальноприйнятих формах: банківський переказ; інкасо; акредитив.

Вибір конкретної форми визначається за погодженням сторін і фіксу­ється в розділі «Умови платежу» зовнішньоторговельної угоди.

Банківський переказ - це операція банку на валютному ринку з виконан­ня доручення клієнта по переведенню грошей в інший закордонний банк для виконання його грошових зобов'язань.

Механізм проведення банківського переказу такий:

Експортер направляє документи імпортеру на основі отриманих докумен­тів, імпортер дає вказівку своєму банку про перерахування коштів до банку отримувача, тобто експортера.

Банк імпортера виконує перерахування коштів в банк експортера нап­ряму або через банк-кореспондент на основі заяви про переказ, в якому вказу­ється сума переказу, спосіб виконання, назва отримувача і його точна адреса, номер його рахунку в банку та назва банку, валюта переказу.

Інкасо - це банківська операція по стягненню грошових коштів з плат­ника на користь одержувача на підставі письмового доручення останнього з наданням відповідних документів.

Ця форма розрахунків здійснюється за допомогою інкасового доручен­ня експортера, яке передається до банку після відвантаження товару.

При здійсненні міжнародних розрахунків за інкасовою формою керую­ться уніфікованими правилами по інкасо, розробленими Міжнародною тор­говою палатою.

Що стосується акредитиву - це розрахунковий документ, який являє со­бою доручення одного банку іншому провести оплату товаротранспортних документів за відвантажені товари чи надані послуги за рахунок заздалегідь визначених джерел коштів.

Один з основних видів міжнародних банківських розрахункових опера­цій є документарний акредитив, який являє собою угоду, згідно з якою банк, який діє за дорученням клієнта, повинен протягом певного часу виплатити зазначену суму третій особі.

Ці розрахунки регламентуються уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів, виданими Міжнародною торговою пала­тою у 1995 році, і проводяться в декілька етапів:

1) покупець і продавець укладають контракт, в якому передбачено форму розрахунків за акредитивом;

2) покупець доручає банкові в своїй країні виставити акредитив на користь експортера, тобто бенефіціара;

3) банк-емітент виставляє акредитив, гарантуючи цим оплату бенефіціарові, за умови виконання останнім вимог до контракту;

4) банк-емітент просить банк країни експортера (авізний банк) повідомити позичальника про виставлення акредитива; проте авізний банк стежить тільки за дотриманням умов акредитива, але не бере на себе жодних зобов'язань щодо гарантування оплати експортерові;

5) експортер після відвантаження товару подає до авізного банку або банку, вказаного в акредитиві, документи, що відповідають умовам контракту;

6) банк перевіряє правильність поданих експортером документів та здійснює їх оплату одним із способів, передбачених умовами акредитива.

Акредитив видається на термін до 90 днів.