34. Теорії кредиту

Кредит – це суспільні відносини що виникають між економічними суб’єктами у зв’язку з переданням один –одному в тимчасове користування вільних коштів вартості) на засадах зворотності, платності та добровільності. Кре­дитні відносини мають ряд характерних ознак, які конституюють їх як окрему самостійну економічну категорію — кредит.

Основними ознаками відносин, що становлять сутність креди­ту, є такі:

—учасники кредитних відносин повинні бути економічно са­мостійними: бути власниками певної маси вартості і вільно нею розпоряджатися; функціонувати на основі самодостатності та са­моокупності; нести економічну відповідальність за своїми зо­бов'язаннями. Без цього вони не зможуть набути статусу ні кре­дитора, ні позичальника.

^— кредитні відносини є добровільними та рівноправними

- кредитні відносини не змінюють власника цінностей, з приводу яких вони виникають. Кредитор залишається власником переданої в борг вартості, а позичальник одержує її лише у тим­часове розпорядження, після чого повинен повернути власникові.

Г —кредитні відносини є вартісними, оскільки виникають у зв’язку з рухом вартості (грошей чи матеріальних цінностей). Про­те вони не є еквівалентними, тому що кожне переміщення вартості не супроводжується зустрічним рухом відповідного еквівалента

Натуралістична теорія кредиту в загальних рисах зводить­ся до таких положень:

• об'єктом кредиту є тимчасово вільний капітал у натурально-речовій формі;

• кредит — це форма руху матеріальних благ, а тому роль кредиту полягає в перерозподілі цих благ у суспільстві;

• позичковий капітал є реальним капіталом, тобто капіталом у речовій формі;

• банки є лише посередниками в кредиті, спочатку акумулку­ючи вільні кошти, а потім розміщуючи їх у позичку;

• пасивні операції банків є первинними порівняно з активними.

^ Основоположниками натуралістичної теорії кредиту були класи­ки політичної економії А. Сміт^Д. Рікардр, А. Тюрго^^ж. Мілль.

Сутність капіталотворчої теорії кредиту визначається такими основними положеннями:

• кредит, як і гроші, є безпосередньо капіталом, багатством, а тому розширення кредиту означає нагромадження капіталу;

• банки — це не посередники в кредиті, а «фабрики кредиту», творці капіталу;

• активні операції банків є первинними відносно пасивних.

Основоположником капіталотворчої теорії кредиту був анг­лійський економіст Дж. Ло. Згідно з його поглядами, кредит не залежить від процесу відтворення і відіграє важливу самостійну роль у розвитку економіки.

Поняття кредиту пов'язувалося з грошима й багатством. На думку Ло, за допомогою кредиту можна залучити і привести в рух усі невикористані виробничі можливості країни, створити ба­гатство й капітал